Іллінецька громада прощалася з Героєм — мужнім Захисником, відданим патріотом, справжнім Сином своєї землі Віктором Бабиком. Сотні іллінчан вийшли на вулиці, схилили голови, стали на коліно – на знак вдячності Воїну за його подвиг.

Про це інформує Іллінецька міська територіальна громада.

Народився Віктор Бабик 17 серпня 1978 року на Чернігівщині, у працьовитій дружній родині. Ще маленьким хлопчиком разом з мамою і татом переїхав у Іллінці, тут знайшов вірних друзів, тут пройшло все його життя. Був працьовитим, щирим, чесним, таким його виховали батьки. А ще надзвичайно любив тварин, мав добре серце, ніколи й нікого не скривдив. Всі, хто знав Віктора Анатолійовича, згадують про нього лише з добром. 

Після закінчення дев’яти класів у Іллінецькій школі №1, Віктор Бабик пішов навчатися до Зозівського професійно-технічного училища на електротехніка холодильних установок, адже мав золоті руки, умів все полагодити, відремонтувати. По завершенню навчання в училищі, служив в армії, строкову військову службу проходив на Львівщині.

Працював у ТОВ «Люстдорф», був гарним фахівцем будівельної справи, відповідальним, сумлінним працівником, якого поважали колеги та керівництво підприємства.

Для своєї коханої дружини Лариси, Віктор був вірним і надійним чоловіком, на якого можна було покластися в будь-якій ситуації. Разом вони будували своє життя, долаючи труднощі та радіючи досягненням, разом виховали доньку Юлю та вже раділи маленькому онукові Жені, якого дідусь безмежно любив. Для хлопчика дідусь був справжнім Героєм — і на полі бою, і в повсякденному житті. Для своїх рідних він був надійною опорою та підтримкою.

В грізні часи війни, як і тисячі наших співвітчизників, Віктор Бабик доєднався до лав захисників України. 12 січня 2024 року склав військову присягу, взяв до рук зброю і став на захист своєї країни, своєї родини. Спочатку був місяць навчань у Германії, де здобував військову професію артилериста зенітної артилерії. Оскільки Віктор вже мав звання молодшого сержанта, тому під час навчань був призначений командиром відділення.  

А далі рік важких бойових дій у найгарячіших точках Харківщини і Донеччини. Воював у складі механізованого батальйону 154-ї окремої механізованої бригади. У найважчих ситуаціях Віктор Анатолійович діяв відповідно до моральних принципів, був  завжди відповідальним перед своїми побратимами, постійно підтримував їх та допомагав, інколи ризикуючи власним життям. Крок за кроком, день за днем він наближав Перемогу, розуміючи ціну цієї боротьби.

У жовтні під Покровськом на Донеччині Віктор Бабик отримав важке поранення. Проте не завершивши курс лікування, знову став у військовий стрій. Разом з побратимами тримав оборону на лінії зіткнення з ворогом.

2 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Бочкове Чугуївського району, що на Харківщині, під час виконання бойового завдання молодший сержант Віктор Бабик, позивний «Лісоруб», загинув.

Провести в останню путь Герою у цей скорботний день прийшли рідні, близькі, друзі, представники влади, колеги, сусіди та жителі міста. Прощалися зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати.

Читайте також: