Військовослужбовець на псевдо «Мольфар» родом із Вінницької області. Його захоплення військовою справою почалося ще в дитинстві, коли він мріяв про службу в армії. Вже у 2016 році він пішов служити до однієї із військових частин на посаду старшого кулеметника.

У Національній гвардії України розповіли історію курсанта, який брав участь у боях в Серебрянському лісі, а зараз навчається на психолога на гуманітарному факультеті Академії НГУ.

«Коли розпочалась війна, я перебував у Києві. Ми забезпечували безпеку критично важливої інфраструктури та стратегічних пунктів. Згодом мене направили до Великої Британії для проходження базової військової підготовки. Протягом місяця я навчався за інтенсивною програмою, яка охоплювала тактичну підготовку, поводження з озброєнням, роботу в команді, а також прийняття рішень у стресових ситуаціях», – згадує герой.

Після проходження підготовки в Британії, «Мольфар» отримав нову місію. В його частині почали формувати резервну роту, і він вирішив добровільно приєднатися до цього підрозділу. Одним із найбільш важких і випробувальних етапів його служби стали бої в Серебрянському лісі, де він потрапив на одну з найскладніших позицій.

«Я був командиром відділення на позиції, де йшли бої 24/7. Ворожі обстріли не припинялись, відбувалися систематичні штурми і контратаки, і кожен день ми переживали важкі моменти», – розповідає він.

Військовий каже, що особливо запам’ятався день, коли танки ворога прорвали  лінію оборони.

Один із танків застряг у ямі для укриття. Ворожа техніка не змогла прорватися далі, ситуація була стабілізована, проте через інтенсивний наступ підрозділу довелося відступити. І, незважаючи на це, вони не втратили боєздатність і зрештою змогли повернути свої позиції.

Під час цього контрнаступу, коли «Мольфар» залишався на прикритті своїх побратимів, він зазнав поранення, був вражений ворожим РПГ.

«Я отримав серйозне поранення і не одразу зрозумів, що відбувається. У мене потемніло в очах, я втрачав свідомість. Тоді мене врятував мій побратим. Він наклав турнікет, зупинив кровотечу та допоміг евакуюватися», – згадує «Мольфар».

Після поранення «Мольфар» пройшов реабілітацію, і саме тоді йому стало зрозуміло, що йому варто продовжити навчання, пов’язане з психологією. Під час реабілітації він працював із психологами, і він звернув увагу на важливість цієї спеціальності. Врешті, він обрав саме психологію для подальшого навчання в Національній академії Національної гвардії України.

«Про Академію я завжди чув, але мене надихнуло вступити після того, як я працював із психологами під час реабілітації», – розповідає військовий.

В Академії «Мольфар» навчається бути психологом, постійно практикується та вивчає нове.

«Я вважаю, що спеціальність психології буде розвиватися з кожним роком і стане все важливішою в нашій службі. Психологічна підтримка – це не менш важлива частина військової справи, ніж фізична підготовка чи технічні знання», –  пояснює «Мольфар».

Для нього психологія стала не лише наукою, але й засобом допомогти собі та своїм побратимам пережити труднощі війни, зрозуміти себе та оточення в екстремальних ситуаціях.

Фото – НГУ