Вінниця
21.04.2024
4.98° C
Вгору

Окупанти на фронті вбили талановитого поета, автора відомих пісень Максима Кривцова та його бойового кота

На війні проти російських окупантів загинув поет і військовослужбовець Максим Кривцов, який мав позивний “Далі”.

Максим Кривцов брав участь у Революції гідності у 2013–2014 роках, а до лав ЗСУ долучився добровольцем у 2014 році. Потім він працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub.

Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся на поле бою. Наприкінці минулого року Кривцов видав збірку “Вірші з бійниці”, яка була визнана однією з найкращих книжок української поезії у 2023 році за версію українського ПЕН.

Кривцов почав писати вірші ще підлітком. Він друкувався у збірках з творами інших авторів – “Книга Love 2.0. Любов і війна”, “Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну”, “Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?”. Пісні на поезії Максима виконують учасники українського гурту “Yurcash” – “Панівна висота”, “Він в ЗСУ, вона в ТрО”, “Жовтий скотч”.

“Темрява…нема світла…немає дня…”, – написала Надія Кривцова, матір загиблого.

Також про смерть героя повідомив письменник Любко Дереш із посиланням на його друзів і волонтерка Леся Литвинова.

“Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн. Разом із ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані строчки. Не прожиті хвилини. Не пережиті почуття”, – написала Литвинова.

Напередодні своєї загибелі Максим опублікував авторський вірш, який став жахливо пророчим:

“Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.”

Разом з Максимом загинув його рудий кіт, якому він присвятив вірш:

Хочу розповісти вам історію
про велетенського кота
рудого
як висохлі серпневі покоси
він має лиш білий нагрудник
сумні зелені
наче зелене масло
очі
часто прижмурює брови
наче вивчає наукову працю
бо сонця тут не трапляється
коли ви востаннє бачили сонце
свого часу
на початку осені
він був загрозою усіх тутешніх мишей
ей
це бліндаж великого рудого кота
пробігай повз нього
як найшвидше
шепотіли вони між собою.
Одного разу він
намагався спіймати мишку
у лінивому
але феноменальному стрибку
пролітаючи над пальником
з відкритим блакитним полумʼям
тепер обпалені
неохайні
смішно закручені
як у відомого художника
уже не такі довгі вусики
нагадують про той легендарний стрибок.
Він вмощується на краєчку полиці для сну
поруч з входом в бліндаж
завішеним двома шарами ковдри
і розглядає щось
крізь маленькі щілинки
можливо
когось
ворога або друга
лисицю або людину
вичікує.
Кіт знає
кожну стежку
кожен окоп нірку бліндаж
він має одну таємницю
коли на вулиці роздається
страшенно гучний і грізний безладний галас
і здригається земля
це прокидаються давні велетні
йдуть у своїх справах
він митттєво застрибує
в діру в обшивці
та й ховається десь в глибинах та катакомбах
невеличкого бліндажа
і не висунеться
ще чого
допоки велетні не находяться.
Коли він засинає
повільно витягує передні лапки
йому сниться літо
сниться цілий цегляний будинок
сняться кури
які бігають по подвірʼю
сняться діти
які частують пиріжками з мʼясом
в мене з рук випадково скочується шолом
падає на багнюку
кіт прокидається
прижмурює очі
уважно роздивляється навколо
свої:
засинає.
Вічна пам’ять Герою.
Дякуємо за захист.
Щирі співчуття рідним та близьким.
Возможно, это изображение 1 человек
Возможно, это изображение 1 человек и кенгуру-валлаби

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin