Максим Кривцов брав участь у Революції гідності у 2013–2014 роках, а до лав ЗСУ долучився добровольцем у 2014 році. Потім він працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub.

Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся на поле бою. Наприкінці минулого року Кривцов видав збірку “Вірші з бійниці”, яка була визнана однією з найкращих книжок української поезії у 2023 році за версію українського ПЕН.

“Темрява…нема світла…немає дня…”, – написала Надія Кривцова, матір загиблого.

Також про смерть героя повідомив письменник Любко Дереш із посиланням на його друзів і волонтерка Леся Литвинова.

“Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн. Разом із ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані строчки. Не прожиті хвилини. Не пережиті почуття”, – написала Литвинова.

Напередодні своєї загибелі Максим опублікував авторський вірш, який став жахливо пророчим:

“Моя голова котиться від посадки до посадки

як перекотиполе

чи мʼяч

мої руки відірвані

проростуть фіалками навесні

мої ноги

розтягнуть собаки та коти

моя кров

вифарбує світ у новий червоний

Pantone людська кров

мої кістки

втягнуться в землю

утворять каркас

мій прострелений автомат

заржавіє

бідненький

мої зміні речі та екіпу

передадуть новобранцям

та скоріше б уже весна

щоб нарешті

розквітнути

фіалкою.”

Одного разу він

намагався спіймати мишку

у лінивому

але феноменальному стрибку

пролітаючи над пальником

з відкритим блакитним полумʼям

тепер обпалені

неохайні

смішно закручені

як у відомого художника

уже не такі довгі вусики

нагадують про той легендарний стрибок.

Він вмощується на краєчку полиці для сну

поруч з входом в бліндаж

завішеним двома шарами ковдри

і розглядає щось

крізь маленькі щілинки

можливо

когось

ворога або друга

лисицю або людину

вичікує.

Кіт знає

кожну стежку

кожен окоп нірку бліндаж

він має одну таємницю

коли на вулиці роздається

страшенно гучний і грізний безладний галас

і здригається земля

це прокидаються давні велетні

йдуть у своїх справах

він митттєво застрибує

в діру в обшивці

та й ховається десь в глибинах та катакомбах

невеличкого бліндажа

і не висунеться

ще чого

допоки велетні не находяться.

Коли він засинає

повільно витягує передні лапки

йому сниться літо

сниться цілий цегляний будинок

сняться кури

які бігають по подвірʼю

сняться діти

які частують пиріжками з мʼясом

в мене з рук випадково скочується шолом

падає на багнюку

кіт прокидається

прижмурює очі

уважно роздивляється навколо

свої:

засинає.

Вічна пам’ять Герою.

Дякуємо за захист.

Щирі співчуття рідним та близьким.