Вінниця
21.06.2024
24° C
Вгору

“Зродились ми великої години”: головні перемоги України за 32 роки незалежності та боротьби

Кожен з нас є громадянином сильної, прекрасної, нескореної країни, яка протягом усіх століть існування бореться за право бути незалежною та суверенною. Лише у 20 столітті незалежність проголошували аж 5 разів. Тільки п’ята спроба 24 серпня 1991 року виявилась вдалою. 

Після проголошення незалежності очільниками України, Росії та Білорусі (Леонідом Кравчуком, Борисом Єльциним, Станіславом Шушкевичем) 8 грудня 1991 року було підписано Біловезьку угоду, яка юридично припинила існування СРСР, тоталітарної держави, яка була створена насильницьким шляхом та за час існування якої було фізично знищено мільйони людей.

Сьогодні нашій державі пішов 33-й рік. Отже, згадаємо які головні здобутки та перемоги отримала Україна за ці роки на різних фронтах: від культурного та політичного до військового?

 

Головні реформи

 

 

Згадаємо ключові реформи, які були проведені за останні три десятиліття та продовжують втілюватись і зараз:

 

  • з 1991 року – антидискримінаційні закони, закони про права людини;
  • 1992-1995 роки – приватизація. перехід від планової до ринкової економіки;
  • з 1994 року – ухвалення законів про євроінтеграцію;
  • 1994, 2014 роки – закони про децентралізацію влади;
  • 28 червня 1996 року – ухвалення Конституції України;
  • з 2014 – впровадження антикорупційних реформ;
  • з 2014 – судова реформа (триває досі);
  • червень 2017 року – безвізовий режим між Україною та ЄС;
  • 1 липня 2021 року – відкриття ринку землі в Україні;
  • 5 січня 2022 року – закон про трансплантацію;
  • червень 2022 року – ратифікація Стамбульської конвенції;
  • січень 2023 року – оновлення закону про громадянство (обов’язковий іспит про знання української мови, історії та конституції).

 

Освіта

Нашою однією з перших перемог на освітньому фронті вважається відродження Києво-Могилянської академії. Український освітній заклад був створений ще за часів Гетьманщини та ніколи не залишався осторонь політичних процесів у країні. За указом радянської влади академія була закрита. Однак, після проголошення незалежності один з перших українських вишів відновив свою діяльність уже 19 вересня 1991 року.

 

 

“Могилянка” – так заклад часто називають в Україні – однією з перших показала приклад реформування вищої освіти і переходу на Болонський процес, тобто долучення до єдиного європейського простору освіти.

Також, однією з ключових змін в освітній структурі стало впровадження ЗНО. У 2005 році президент Віктор Ющенко доручив Міністерству освіти і науки України впродовж 2005 і 2006 років здійснити перехід до проведення вступних випробувань до вищих навчальних закладів шляхом зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Постановою Кабінету міністрів України було створено Український центр оцінювання якості освіти та встановлено, що ЗНО навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступати до закладів вищої освіти, є державною підсумковою атестацією та вступним випробовуванням до цих закладів.

Обов’язковою для вступу до вишу зовнішнє незалежне оцінювання стало в 2008 році. У 2017 році випускні іспити в школах остаточно скасували, а державну підсумкову атестацію почали проводити тільки в формі ЗНО.

 

Помаранчева революція або як Україна вбереглась від долі стати колонією кремлівської імперії

Влада рф протягом усіх років прагнула мати контроль над владою України. Після перемоги на президентських виборах 1999 року, Леонід Кучма змінив свою риторику на більш патріотичну та проукраїнську. Він призначив Віктора Ющенка прем’єр-міністром. Після цього кремль почав готувати новий план підкорення української держави – ставка була зроблена на наступні вибори президента 2004 року.

Наразі ні для кого не секрет, що тодішній кандидат в президенти від “Партії Регіонів” Віктор Янукович був під повним контролем кремля та фсб уже тоді перед початком передвиборчої кампанії 2004 року. Росія відверто висловлювала підтримку Януковичу, більше того, путін приїздив до Києва, де брав участь у ефірах провідних українських телеканалів та відкрито агітував за Януковича. 

У той самий час перед першим виборчим туром було здійснено замах на вбивство головного конкурента Януковича – Віктора Ющенка. Тоді здавалося, що план кремля втілюється успішно, коли за підсумками другого туру за рахунок сфальсифікованих результатів “переміг” Янукович, проте тут уже втрутилось українське суспільство: на Майдані Незалежності вже стояли намети протестувальників.

 

 

На щастя, той Майдан, який отримав назву “Помаранчева Революція”, обійшовся без крові та зміг перемогти. Верховний Суд ухвалив рішення про проведення, так званого, “третього туру” виборів, за результатами якого Ющенко отримав перевагу в голосах та став наступним президентом України. 

Саме “Помаранчева Революція” та небайдуже суспільство вберегло Україну від долі стати колонією кремлівської імперії.

 

Суд над Сталіним та іншими організаторами Голодомору

Після Помаранчевої революції, за президентства Віктора Ющенка, відбувся величезний поступ щодо відновлення національної історичної пам’яті.

Розсекречення радянських архівів, запис свідчень свідків Голодомору-геноциду 1932-1933 років в усіх регіонах України, створення Українського інституту національної пам’яті (УІНП), створення Музею Голодомору, створення Єдиного реєстру жертв Голодомору, документальне доведення факту організації сталінським режимом штучного голоду, суд над сталінізмом – це все допомогло українцям осмислити своє минуле.

 

 

До цього моменту велика кількість людей боялися розповідати про Голодомор, про розкуркулення і примусову колективізацію, які йому передували, про репресії загалом.

14 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав радянських керівників на чолі з Йосипом Сталіним винними в геноциді українців у 1932-33 роках. Їх звинувачують в організації Голодомору, який призвів до загибелі мільйонів українських селян.

 

Революція Гідності

Протягом весни та літа 2013 року йшла підготовка до підписання Асоціації з Євросоюзом, яка означала курс на європейську інтеграцію України. Навіть проросійська Партія регіонів агітувала за Асоціацію. Тоді володимир путін викликав Януковича на переговори, за результатами яких український президент відмовився від підписання Асоціації на саміті у Вільнюсі.

Таке рішення викликало хвилю невдоволення в українському суспільстві. У центрі столиці знову почали збиратись мітингувальники. Проте на відміну від попереднього Майдану 2004 року ситуація почала набирати значно серйозніших обертів: 30 листопада 2013 року працівники тоді ще діючої міліції побили студентів-протестувальників. Це стало початком нової революції. Почалася справжня боротьба з владою, у якій, на жаль, почали гинути люди. Найстрашнішими днями були 18-20 лютого 2014 року. У цей період загинуло найбільше українців у Києві, яких згодом назвали “Небесною Сотнею”.

 

 

Український народ і на цей раз переміг. Янукович покинув пост президента та втік до росії. Наступний президент Петро Порошенко підписав Асоціацію з ЄС, а згодом і добився для громадян України безвізового режиму із країнами Євросоюзу.

 

Початок війни та боротьби за територію України

Коли план путіна руками Януковича утримати Україну під своїм контролем провалився, він, перейшовши межу, розпочав справжню війну, намагаючись захопити території України. Росія анексувала Крим та окупувала частину Донбасу. 

Україна, яка була фактично у прірві дефолту, була вимушена самотужки розпочати боротьбу, оскільки президент-утікач практично повністю розграбував державний бюджет, залишивши казну пустою.

Внаслідок анексії Криму та окупації частини Донецької та Луганської областей, в Україні 14 квітня 2014 року офіційно почалась Антитерористична операція. 

Незважаючи на те, що ворог мав перевагу в кількості особового складу та озброєння, перебіг АТО у 2014 році був загалом успішним. Протягом літа 2014 року ЗСУ змогли повернути під контроль низку населених пунктів Донбасу, завдавши значних втрат окупантам.

У червні, взявши в оточення північ Донецької області, українські військові знищили опорні пункти й табори бойовиків, захопили їх укріплений район у населеному пункті Семенівка під Слов’янськом, визволили Красний Лиман.

13 червня – деокупація Маріуполя та Щастя, що на Луганщині;

5 липня – звільнення Слов’янська, Краматорська, Артемівська (нині Бахмут), Дружківки, Костянтинівки;

7 липня – встановлення контролю над Бахмутським, Мар’їнським і Слов’янским районами;

10 липня – деокупація Сіверська.

Після трагедії в Іловайську, де наші військові потрапили в котел, ЗСУ втратили ініціативу та перейшли до оборони. Проте до кінця серпня 2014 року сили АТО провели понад 40 успішних операцій. ЗСУ звільнили дві третини окупованих територій і понад 100 населених пунктів Донеччини та Луганщини. Тоді військові створили реальні передумови для завершення збройного конфлікту на Сході України. Однак кремль не міг цього допустити та кинув додаткові резерви.

Українські військові змушені були відступити. Однак ЗСУ змогли стабілізувати лінію зіткнення та утримати низку ключових населених пунктів під контролем. Зокрема Станицю Луганську, Щастя, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Дебальцеве, Бахмут, Слов’янськ і Маріуполь. ЗСУ не допустили просування ворога вглиб України, зокрема в напрямку Криму. Дякуючи нашим військовим, інші області та міста України змогли залишитись під мирним небом та жовто-блакитним стягом.

Героїчна оборона Донецького аеропорту та Дебальцевого

Найбільш яскраві приклади серед сотень інших, які демонструють відчайдушну боротьбу за Україну, – оборона Дебальцевого та ДАПу.

Запеклі бої тривали протягом 2014-2015 рр, під час яких українська армія великою ціною для нас завдала великих втрат противнику та показала, що без бою не віддасть жодного клаптика нашої землі. 

 

 

Бої за ДАП тривали 242 дні. 22 січня 2015 року наші війська відступили. Саме цей епізод історії України став символом незламності українського народу, а захисників аеропорту назвали “кіборгами”.

У той самий час протягом січня та лютого 2015-го тривали запеклі бої за Дебальцеве. Саме героїчна оборона української армії у боях за це місто змусила ворога відмовитись від подальших наступальних дій, оскільки окупанти понесли важкі втрати.

 

Відродження української армії

Після підписання Будапештського меморандуму, за яким Україна отримала статус неядерної держави, на розвиток армії не виділялись належні ресурси: чисельність Збройних сил скорочувалася, а озброєння та техніку піддавали конверсії.

Тому, на початку війни 2014 року українська армія була фактично не боєздатною. Український народ знову взяв ініціативу у свої руки та почав допомагати армії власними силами. Почав набирати обертів волонтерський рух: збирали кошти та купляли одяг, взуття та амуніцію для військових; ремонтували техніку, забезпечували матеріалами для облаштування позицій ЗСУ тощо.

Під час ведення бойових дій та оборони українських міст Україна почала розвиток та відродження армії на державному рівні. За кілька років наша армія стала однією з найбільш ефективних армій у Європі.

 

 

Стратегічний курс України на набуття членства в Євросоюзі й НАТО закріплений у Конституції України з початку 2019 року.

 

Культурний фронт

Влада запровадила закон про обов’язкове дублювання українською мовою іноземного кіно у 2006 році. Згідно цього закону іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов’язковому порядку повинні бути дубльовані – озвучені чи субтитровані державною мовою. 

Після його впровадження в Україні почали з’являтися професійні студії дублювання найвищого рівня, а ринок дублювання українською почав стрімко розвиватися.

Такий крок безсумнівно був нашою українською перемогою і ще одним кроком до віддалення від культурного впливу росії.

Окрім цього, у грудні 2019 року україна приєдналась до до Європейського фонду підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів “EURIMAGES” (“Єврімаж”).

“Єврімаж” сприяє незалежному кіновиробництву через надання фінансової підтримки повнометражним, анімаційним та документальним фільмам країн-учасників та заохочує професіоналів з різних куточків світу до міжнародної співпраці.

Що стосується музичної культури, значною зміною вектору українських трендів стала тенденція повернення до народних мотивів. Культурним та музичним феноменом є відродження давніх українських пісень у новітні гімни. Народні інструменти та автентичні мелодії звучать у творчості Kalush Orchestra, Go_A, Jerry Heil, Один в каное, Артема Пивоварова та низки інших сучасних виконавців. 

 

 

Також не можемо не згадати, як Україна вже тричі отримувала перемогу на “Євробаченні”:

2004 – співачка Руслана з піснею «Wild Dances»;

2016 – співачка Джамала з піснею «1944»;

2022 – гурт Kalush Orchestra з піснею «Стефанія».

 

Декомунізація

15 квітня 2015 року президент Петро Порошенко підписав чотири важливих закони про декомунізацію:

  1. “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”;
  2. “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років”;
  3. “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”;
  4. “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті”.

В Україні забороняється радянська символіка, засуджується комуністичний режим, відкриваються архіви радянських спецслужб та визнаються борцями за незалежність України УПА й інші організації.

 

Ухвалення закону про мову

25 квітня 2019 року Верховна рада ухвалила закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, який зміцнив позицію державної мови. 

Прийняття цього закону – важливий безпековий фактор для України, оскільки кремль неодноразово наголошував на тому, що прагне мати свій вплив усюди, де звучить російська мова.

 

Томос про автокефалію Православної церкви України

Українська православна церква (Московського патріархату) була головною православною структурою в Україні. Релігія – один з найбільших факторів впливу кремля на українських громадян. Тому було вкрай важливо відрізати і цю “пуповину”, яка з’єднувала нас з москвою, та створити власну, українську церкву.

Українська церква Київського патріархату була створена 1992 року після того, коли патріарх московський відмовився надати Україні кефалію (церковну незалежність). За часів президентства Ющенка були спроби створити власну канонічну структуру на базі Української церкви, але вони не були вдалими через те, що значна кількість політиків та громадян була проти такого кроку.

Події 2014-2015 років змусили українців змінити попереднє ставлення до цього питання та створили підґрунтя для створення української самостійної церкви, незалежної від росії.

 

 

За часів президентства Петра Порошенка 6 січня 2019 року Україна отримала з рук Вселенського патріарха томос про автокефалію православної церкви України. ПЦУ стала 15-ю офіційно автокефальною (незалежною) церквою світового православ’я.

Незважаючи на те, що велика частина парафій досі залишається в “УПЦ МП”, ПЦУ є найбільшою церквою України. Майже 80% православних українців назвали себе вірянами ПЦУ. Після початку повномасштабної війни цей відсоток продовжує рости.

 

Повномасштабна війна

Двадцять четвертого лютого 2022 року життя українців змінилося. Росія пішла ва-банк, відкривши вогонь по всій території України та ввівши свої війська.

Протягом 17-ти місяців повномасштабної війни Україна має низку стратегічно важливих перемог на полі бою:

  • успішна оборона Києва, Чернігова, Сум та Харкова.
  • масовий спротив мирного населення російським окупантам на тимчасово зайнятих загарбниками територіях;
  • вигнання російських окупантів з Київщини, Чернігівщини та Сумщини у березні-квітні 2022 року;
  • знищення ракетного крейсера “Москва” – флагмана російського Чорноморського флоту у квітні 2022 року;
  • вигнання російських окупантів з острова Зміїний у червні 2022 року;
  • знищення системи логістики російських окупаційних військ на Півдні та Сході України у червні-серпні 2022 року;
  • вигнання російських окупантів з Харківщини у вересні-жовтні 2022 року;
  • вигнання російських окупантів з Херсонщини у вересні-жовтні 2022 року;
  • дії української системи протиповітряної оборони, показники успішності яких ростуть;
  • оборона Бахмута та Бахмутського району. ЗСУ не дали росіянам вийти на кордони області;
  • регулярні результативні удари по Кримському мосту та інших критично важливих для російської армії об’єктах на тимчасово окупованих територіях.

 

 

Насправді, цей список набагато більший та продовжує збільшуватись. Нові сторінки української історії пишуться прямо зараз руками десятків тисяч українців. Тому віримо, що найбільші перемоги незалежної України ще попереду. Проте, поки війна триває, підтримуємо ЗСУ, допомагаємо Україні вистояти, аби отримати найбажанішу перемогу, яка стане плацдармом для ще більшого розвитку, – повна деокупація та вихід на кордони 1991 року.

Слава Україні!

 

Фото статті з мережі Інтернет

Автор: Вікторія Зеленецька

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin