Вінниця
02.05.2024
12.66° C
Вгору

Коли рідна людина війні: як правильно себе вести та як справитись зі стресовим станом

Майже 10 місяців триває запекла війна з моменту повномасштабного вторгнення росії. Надвелика кількість героїв-українців стала на захист нашої землі. Сотні тисяч родин чекають удома своїх героїв. Отже, що треба знати та як правильно себе вести, коли рідна людина знаходиться у лавах ЗСУ?

 

У першу чергу варто знати наступну інформацію:

  1. У яку військову частину потрапив боєць і в який саме підрозділ;
  2. Контактні дані безпосереднього командира: прізвище та номер телефону;
  3. Два-три номери телефонів побратимів;
  4. Місцезнаходження близької людини.

 

Також військовослужбовцю варто мати жетон з основними даними та вивчити напам’ять номер телефону близької людини.

 

 

Коли захисник або захисниця відправляється на війну, на одного з подружжя лягає повна відповідальність за сім’ю. Обидва знаходяться у стані перманентної нервової напруги. Тому сьогодні поговоримо про те, як правильно підтримувати та бути опорою для близької людини, яка несе службу, захищаючи Батьківщину, та як самостійно справитись із пов’язаними з цим стресовими станами.

 

Відчуття захисту тісно пов’язане з потребою відчувати контроль над ситуацією. Коли ми не можемо впливати на ситуацію, виникають відчуття тривоги та цілодобового занепокоєння. Ці відчуття є нормальними, проте ми маємо знати, як з ними працювати.

 

Перше, що робить один з подружжя військового, – це намагається забезпечити кохану людину всім необхідним – від екіпірування до спальника та їжі. Проте за тривогою-контролем ховається також і недовіра. Людині здається, що якщо вона цього не зробить, то все піде шкереберть. Необхідно “скинути” ці налаштування в голові та повірити, що твій партнер робить все найкращим чином там, де він є. У тилу треба страхувати.

 

Людині, котра у відносній безпеці, треба ретельно контролювати думки та відстежувати почуття. Психологи зазначають, що стикаються із тим, що партнер передчасно починає горювати за близькою людиною. У той час, коли з коханим/-ю все добре. Це зрозуміло та можна пояснити підвищеним рівнем небезпеки, проте така модель мислення тільки виснажує внутрішній ресурс, не даючи йому можливості відновлення.

 

Для того, аби частково повернути відчуття контролю над ситуацією, можна зайнятися волонтерською діяльністю, яка за місяці повномасштабної війни взяла великі обороти. Можна долучитись до плетіння маскувальних сіток або до збору необхідної допомоги для захисників. Такі види робіт дають можливість відчути свій вклад у перемогу. Адже поки військові закривають військовий фронт, ми маємо закривати свій фронт у тилу для того, щоб їх підтримувати та допомагати робити свою важку роботу.

 

 

Мрії про майбутнє

 

“Для воїна важлива ідея “заради чого я це роблю, кого я захищаю і для кого ризикую життям”, – зауважує сімейна психологиня Катерина Гольцберг.

Фахівчиня пояснює, коли партнери, будучи на відстані, мріють про спільне майбутнє – це додає цінності життю в часи війни. 

 

Людина на фронті триматиметься за ідею спокійного і мирного життя поруч з коханою людиною. “На березі” треба домовитись про те, що кожен з партнерів береже себе у тій позиції, де він знаходиться: на фронті, чи в тилу.

 

Окрім того, не є поганим те, коли дружина під час розмови з чоловіком, який на війні, ділиться новинами мирного життя або побутовими поточними справами. Оскільки захисникам треба нагадувати, що їх чекає мирне спокійне життя з рідними людьми, що саме завдяки їх захисту родина зараз залишається у безпеці. Також варто обговорювати плани на мирне майбутнє та мріяти разом: куди можна буде разом поїхати після закінчення служби або які спільні покупки для дому треба буде зробити, або ж який ремонт в оселі буде виконаний спільними зусиллями тощо. Військовий має розуміти, що це є спільне майбутнє, за яке він зараз бореться на лінії фронту, тому це буде давати йому мотивацію та ціль вижити та перемагати.

 

У партнера у безпеці можуть виникати так звані “емоційні ями”. Він потребуватиме, аби її коханий чи кохана часто переписувались чи підтримали розмовою, аби вони були поруч фізично. 

 

У цьому випадку психологи радять набирати номер не партнера, а іншої близької та довірливої особи, що знаходиться у безпеці. Тому в даному випадку можна взяти участь у групах підтримки сімей захисників. Це корисна практика, яка допоможе не відчувати самотність та дозволить ділитися почуттями з тими, хто їх зрозуміє краще за інших.

 

При спілкуванні з рідною людиною, яка знаходиться на передовій, також варто розуміти, що вона може не хотіти говорити про пережите. До цього треба поставитись з розумінням і не тиснути на партнера з одкровеннями. Кохані можуть відчути себе непотрібними, але в даному випадку мова йде саме про військового, про його переживання та способи справитись із пережитим. 

 

Варто розуміти, що стосунки можуть змінитися та не бути такими як раніше. Зі зміни не означають, що кохання зникло, це означає, що увесь внутрішній ресурс захисника наразі спрямований на виживання та боротьбу. Не варто тиснути на кохану людину очікуваннями у стосунках, потрібно просто зазначати, що людину чекають, кохають та готові бути поряд і вислухати, якщо буде потреба в цьому. Також не потрібно звинувачувати кохану людину у неадекватності реакцій, варто розуміти, що справа не у тобі, а у його переживаннях та його нервовому стані. При цьому не можна знецінювати почуття та відчуття обох.

 

Після завершення служби військовому варто звернутись до ветеранських організацій, які займаються підтримкою військовослужбовців, та до психологів або психотерапевтів для того, щоб пропрацювати стесовий досвід, набутий на війні. Членам родини військового також необхідно звернутись по психологічну допомогу, оскільки періодично хвилювання та тривогу більше відчувають саме близькі люди військового через відсутність повного інформування ситуації та відчуття контролю. Окрім того, військові, які знаходяться у зоні бойових дій, часто піддаються викиду адреналіну в стресових ситуаціях, а близькі люди в тилу так само накопичують адреналін, але не мають куди його “скинути”, тому в даному випадку варто знайти заняття, які допоможуть це зробити, аби налагодити роботу нервової системи та організму.

 

Війна – це надважке випробування для будь-якої родини та кожної людини. Проте ми маємо вистояти попри всі складності та зустріти день нашої перемоги разом. 

 

Віримо у ЗСУ! Дякуємо ЗСУ!

Слава Україні!

 

Автор: Вікторія Зеленецька

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin