Виживання на дотаціях: як «Вінницяоблводоканал» працює без боргів, попри збитковий тариф і відсутність держпідтримки

Про це інформує Це Вінниця, друже, посилаючись на На Парижі.
На межі зупинки
У грудні 2024 року ДП «Укрінтеренерго» погрожував вимкнути КП «Харківводоканал» через систематичні борги. Станом на жовтень минулого року підприємство заборгувало 168 млн грн, а загальна сума боргу перед енергетиками складала 2,255 млрд грн. Водночас заявлялося, що «Харківводоканал» не отримує належну компенсацію з державного бюджету, а місцевий бюджет, відповідно до бюджетного кодексу, не може закрити ці борги.
Згодом проблему постачання води прифронтовому Харкову вирішили у «ручному режимі», хоча борги продовжують зростати.
У квітні 2025 року через економічно необґрунтовані тарифи водопостачання в Рівному планували обмежити на погодинний режим чи з пониженим тиском. Сума збитків КП «Рівнеоблводоканал» за 2024 рік становила 52,6 млн грн, а на два місяці 2025-го вже досягла 18,47 млн грн, з прогнозом на рік — 110,82 млн грн. Крім того, підприємство мало борги перед енергетиками (приблизно 70 млн) і «Рівнеазотом» (45 млн) за очищення стоків.
Цю ситуацію також вдалося врегулювати у «ручному режимі», оскільки Олександр Коваль, начальник Рівненської ОВА, заявив, що обмежень не буде, і працюють над компенсацією різниці в тарифах для «Рівнеоблводоканалу».
Проблеми загальні
В Рівному та Харкові наголошують, що всі підприємства, де діє мораторій на перегляд тарифів від НКРЕКП без компенсації різниці з боку держави, стикаються з подібними проблемами. Водночас загальна сума боргів в енергетичному секторі сягає 100 млрд грн.
Чому у «Вінницяоблводоканала» немає боргів?
У випадку з КП «Вінницяоблводоканал» ситуація принципово не відрізняється від інших. Підприємство не має боргів за електроенергію лише завдяки регулярним фінансовим допомогам з бюджетів Вінницької області та Вінницької міської громади.
«Так, у «Вінницяоблводоканалу» станом на сьогодні заборгованості за електроенергію немає. Але це не тому, що у нас краща платоспроможність, ніж у інших водоканалів: ситуація патова із незмінними тарифами в усіх великих водоканалів, які є ліцензіатами НКРЕКП. У нашому випадку споживання електроенергії становить 3,5 млн кВт на місяць. Сьогодні це виливається у рахунок на 27 млн грн. У нас борги відсутні виключно завдяки співпраці з Вінницькою обласною радою, Вінницькою міськрадою і Вінницькою ОВА. Ми періодично отримуємо від них допомогу на покриття рахунків за електроенергію і на реагенти для очищення води, – двох основних статтей витрат, адже без цих складових ми не зможемо забезпечувати нашої щоденної роботи», – розповіла речниця КП «Вінницяоблводоканал» Оксана Поліщук.
Вона також нагадала, що у більшості аналогічних підприємств частка вартості електроенергії у тарифах складає понад 40%.
Найнижчий тариф
Всі витрати і певний відсоток на розвиток підприємства мали б покриватися доходами від споживачів послуг з водопостачання та водовідведення. Проте на практиці ситуація дещо інша.
«У Вінниці найнижчий тариф за водопостачання та водовідведення в Україні (25 грн 62 коп. за кубометр). Регулятор в особі НКРЕКП визначає тариф для кожного зі своїх ліцензіатів за різними критеріями. Тариф, за яким ми працюємо, незмінний для населення з грудня 2021 року. Він затверджувався регулятором за розрахунками 2020 року. А населення – це 97% наших споживачів і, відповідно, надходжень. Тариф для юросіб – інший, він востаннє змінювався у серпні 2024 року. Але це суттєво на ситуацію не вплинуло», – зазначила О.Поліщук.
Окрім того, що тариф не відповідає економічним реаліям, споживачі мають значні борги за послуги. Наразі загальна заборгованість вінничан становить 80 млн грн, але ця сума не є вирішальною. Навіть якби всі боржники розрахувалися, ці кошти вистачило б лише на виплати енергетикам на три місяці.
«Ми не можемо постійно отак балансувати на межі, тому ідуть постійні звернення на адресу регулятора. Тому що на початок повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року наш рахунок за електроенергію був 10 млн грн, а сьогодні він вже становить 27 млн грн! Це страшні кошти! Але ж нам окрім цього треба виплатити людям зарплату, придбати реагенти, виконувати поточну операційну діяльність», – сказала Поліщук.
Зауважимо, з того часу тариф на електроенергію підвищувався, на водопостачання – ні.
Досвід довоєнного часу показує, що при перегляді тарифу комунальникам не дозволяли включати інвестиції у модернізацію.
«Щодня у Вінниці ми маємо близько п’яти витоків, а ліквідація тільки одного з них може коштувати від 30 тис. грн за найдрібніший і аж до мільйона», – пояснила О.Поліщук.
Дотації як єдиний вихід
Щодо механізму компенсації різниці в тарифах, який декларує держава, Оксана Поліщук зазначила, що підприємство періодично намагається скористатися цим інструментом. Однак, як і раніше, відповідь одна: «У державному бюджеті немає коштів на це». Ця ситуація в секторі постачання ресурсів залишається незмінною вже багато років, з деякими виключеннями, коли підприємствам частково компенсували суми.
«Ми залишилися біля розбитого корита. Наш основний спосіб виживання – це діючий тариф на водоспоживання для населення. Він не змінюється, компенсації різниці у тарифах немає. Нам залишається тільки сподіватися на чудо і на співпрацю з органами місцевого самоврядування, які йтимуть нам назустріч», – резюмувала Поліщук.
Отже, підприємство, яке має заробляти та працювати стабільно, для безперервного забезпечення водопостачанням і водовідведенням в нинішніх умовах залежить від дотацій. Завдяки фінансуванню з обласного та міського бюджетів послуги надаються стабільно, без обмежень, на відміну від деяких інших міст.