59-річний чоловік все життя працював на залізниці. Ще під час строкової служби багато років тому здобув спеціальність навідника і тепер знову став танкістом. Цю історію танкіста з позивним Урі розповіли на сторінці бригади «Червона Калина».

«Я все життя на залізниці пропрацював. Я оглядач-ремонтник був. Син пішов, зять пішов, ну я і вирішив іти на війну»,– розповідає воїн.

Про роботу в бригаді каже так: «У нас екіпажі підбираються самі. Одного від другого неможливо відділити. Не може бути, щоб механік-водій займався своїм, навідник – своїм, а командир танка – своїм. Це не наша система. Тут має бути колектив. Всі люди різні. Треба підбирати так, щоб там – на фронті не сварилися. Тут – все одно, можна і посперечатись, але там такого не може бути».

Чоловік говорить, що їхній екіпаж працює там, де піхоті потрібна допомога. Свій підрозділ називають «Вовча зграя». Коли противник заховався десь у посадках, то вибити його звідти силами піхоти тяжко, тому виїжджають танки. І це страшна річ для ворога. Коли на полі бою наші танки, то окупанти і голову не можуть підняти. Хтось намагається тікати, але для росіян такі забіги стають останніми. Хоча і сам танк теж є головною ціллю для вогневих засобів противника. Рятує наших танкістів надійна броня і додатковий захист.

«Поставили нам задачу. Ми виїхали, відстрілялись.  Сказали там розібрати будинок. Ти розбираєш, виїжджаємо далеко. Поки відстрілялись і назад. Якщо ми бачимо ціль, ми працюємо не в «ручному», то в нас запускається система. Все, ціль побачили. В мене в танку є приціл, я все бачу. Є кермо, і ти за нього тримаєшся і ним керуєш щоб прицілитись.  Натиснув. Пушка зарядилась. Сама виставилась. І все», – розповідає боєць про роботу в самому танку.

Чоловік каже часто бувають хвилювання в новачків-танкістів. Але коли боєць сяде до танку, то про все відразу забувається.

 

 

Фото та відео зі сторінки бригади