Наразі ж учасники інформаційної події детально розповіли про перебіг та результати пошуково-ексгумаційних досліджень, акцентували, зокрема й на причинах та особливостях появи поховань на площі Європейській. А ще показали віднайдені артефакти, які відтепер зберігатимуться у фондах Музею Вінниці.

Зустріч відбулась за участі: Антона Дробовича, голови Українського інституту національної пам’яті; Максима Філанчука, директора департаменту культури Вінницького міської ради; Святослава Шеремети, директора Меморіально-пошукового центру «Доля» (м. Львів), виконавця пошуково-ексгумаційних робіт; Євгенія Совінського, першого заступника директора департаменту архітектури та містобудування, головного архітектора міста Вінниці; Олександра Федоришена, директора Музею Вінниці.

Результати дослідження знайшли відображення у довіднику «Меморіал Слави: простір (не)пам’яті», який цього дня представили на широкий загал. Як зазначив директор департаменту культури міської ради Максим Філанчук, він є свідченням масштабної та ґрунтовної наукової роботи.

«Сьогодні ми присутні на підбитті підсумків унікального та масштабного проєкту, який відбувся на теренах нашої громади. Думаю, що це стане досить вагомим та відомим за межами Вінниці прикладом для подальшої роботи та досліджень», – зазначив він.

А директора Меморіально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета своєю чергою наголосив: «Це справді унікальний проєкт і він є важливим не лише в масштабах Вінниці чи Вінниччини, а й в масштабах всієї України. Знаково, що Вінниця першою з обласних центрів повністю очистила площу у середмісті від маркерів тоталітарного комуністичного режиму. Для нас, як колективу, було великим викликом розпочинати цей проєкт, тому що він вирізнявся як своїм значенням, складністю, так відповідальністю. Але завдяки співпраці з фахівцями Музею Вінниці, департаменту архітектури та містобудування, надзвичайного сприяння Вінницької міської ради нам вдалося реалізувати задумане».

Власне щодо пошуково-ексгумаційних досліджень у Вінниці, то до їх початку фахівці провели ґрунтовне опрацювання архівних матеріалів. Роботу ускладнило те, що інформація з радянських реєстрів здебільшого виявилася фейковою. Тож розставити крапки над «І» – встановити причину, рік смерті та кількість людей, похованих на території центральної площі, вдалося лише в результаті розкопок.

«У Вінниці вперше стикнулися під час досліджень із тим, що відомості архівів і дані написів на меморіальному комплексі та те, що ми довели – суттєво різняться, – зазначив Святослав Шеремета. – Вінницький досвід показав, що радянська влада та її пропагандистська машина абсолютно безвідповідально ставились до питань якісного обліку поховань та належного увічнення пам’яті загиблих».

За інформацією істориків Музею Вінниці, яку і підтвердили дослідження, традицію поховань на площі Європейській започаткували ще у 1920 році, нівелюючи її первісне призначення як «Міського саду». Тут ховали червоноармійців, членів загонів продовольчої розкладки, чекістів і тільки згодом учасників Другої світової війни.

«Пошуковим роботам передувала велика наукова та архівна робота зі збору матеріалів. У певному сенсі це було на грані історичного детективу та криміналістики. Ми говоримо про подієвий блок, який стався 100 та 70 років тому і зав’язується у «гордіїв вузол» важливого місця пам’яті, яке усі пов’язували виключно з Другою світовою війною, – каже директор Музею Вінниці Олександр Федоришен. – А насправді ті 106 останків, які були ексгумовані та перепоховані, свідчать про протилежне. Понад 70 % із них не мали стосунку до Другої світової війни, але мали відношення до подій Української революції – щоправда, зі зворотної її сторони, бо це були або вояки робітничо-селянської червоної армії, або члени так званих продзагонів, які забирали харчі у місцевих селян. І лише трохи більш як 25% мають стосунок до Другої світової. На жаль, ці поховання були частково хаотичними. Тож ми навряд дізнаємося імена 21-го червоноармійця, чиї останки нам вдалося несподівано виявити у санітарному похованні. Водночас на місці, де за архівними відомостями у братській могилі мали покоїтись 73 борці із нацизмом, не було знайдено жодних решток».

Виявлені останки всіх учасників Другої світової війни були з почестями поховані на території оновленого Меморіалу борців із нацизмом на вулиці Київській.

«Сюди ж, в пам’ять про 6,5 тисяч загиблих учасників вигнання нацистів з України, ми перемістили та металічні таблиці з їхніми іменами. Потрібно сказати, що величезна робота у цей час лягла на плечі фахівців департаменту комунального господарства та благоустрою, – зауважив директор департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради Євген Совінський. – Цей шлях був доволі довгим, але швидкими кроками. Перед нами стояла низка юридичних дилем стосовно пам’яткоооронних статусів, над узгодженням яких ми тісно комунікували з Міністерством культури. Крім того, активно проводили роз’яснювальну роботу серед населення. Для мене особисто свідченням того, що все зроблено правильно і коло замкнулося є те, що люди приходять на нове місце пам’яті та несуть сюди квіти у роковини початку і завершення Другої світової війни».

«Досвід Вінниці – надзвичайно цінний. Він є прикладом співпраці науковців, дослідників, пошуківців та власне органів місцевого самоврядування. Він надає додаткових стимулів до прийняття законів та нормативних актів, актуальність яких в Україні вже назріла. Вінниця – одна із тих громад, де є реальний запит на історичну правду, яка називає речі своїми іменами та маркує свій простір правдою», – підкреслив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Кульмінацією представлення результатів реалізації проєкту цього дня стала передача до фондів Музею Вінниці 72 зібраних артефактів. Вони ляжуть в основу нових досліджень та майбутніх тематичних виставок, у тому числі з українськими та закордонними партнерами. А з науковою версією пошуково-ексгумаційних досліджень на площі Європейській можна ознайомитись у довіднику «Меморіал слави: простір (не)пам’яті» на фейсбук-сторінці закладу за посиланням.