Морпіх Юрій Гульчук втратив мову та здатність переживати емоції через катування у полоні. Військовий тоді запитав про те, чому люди такі жорстокі.

Юрій без емоцій, вперше за 2 роки обійняв матір. Кадри з останнього обміну полонених 13 вересня – розлетілися чи не по всіх соцмережах.

22-річний Юрій Гульчук, коли він повернувся з полону, не говорив, але нині запросив ТСН у гості, аби вперше поспілкуватися про те, що болить. Перші дні Юра провів в реанімації. Вперше хлопець заговорив, коли до палати зайшов його батько. 

Юрій досі проходить реабілітацію. І нещодавно почав ходити. Він поки уникає розмов про два роки полону.

“Не любить згадувати, а ми не питаємо, навіщо. Щось скаже, хай скаже, а питати це жорстоко – навіщо”, – каже мати хлопця. 

Хлопець показує кореспондентам ТСН своє помешкання. Він поспіхом розповідає про кожну деталь свого дому. До якого поки звикає і сам. В коробках речі з життя до служби – тоді ще 19-річного юнака. Він підписав контракт за місяць до повномасштаного вторгення.

“У цьому плані я щасливчик, уявляєте 7 лютого підписав контракт, а 24 уже почалась повномасштабка. Я й місяць не прослужив на момент потрапляння до полону”, – каже він. 

Він був у Маріуполі, на комбінаті Ілліча. У полон потрапив в квітні 2022 року. Юру кілька разів перевозили між російськими вʼязницями, зокрема в Мордовію – одне з найжорстокіших місць утримання українських полонених. Там морили голодом і катували. Від побиттів і переломів – йому стало важко ходити, а згодом і говорити. На обмін на кордон росіяни везли їх з мішками на головах. Дійти до українського автобуса Юра зміг самотужки. А потім від емоцій завмер.

“Важко це передати. Я був шокований“, – каже хлопець. 

Хлопець каже, що має список фільмів, які хоче передивитись. Українці, як йому здається, стали сумнішими.

“Постарайтесь бути менш зліші одне до одного”, – наголошує Юрій. 

Джерело: ТСН