Реклама

Зараз мало хто знає, що цукрова тростина — рослина, яка не є ендемічною для Карибського регіону. Її сюди завіз Колумб із Канарських островів, але місцевий тропічний клімат тростині сподобався, і врешті-решт із нього навчилися добувати цукор. І це тільки початок історії.

Як з’явився ром

Тубільців-індіанців із Куби, та й інших островів, швидко вижили, а їхнє місце зайняли раби з Чорного континенту. Саме вони і працювали на плантаціях тростини, бо торгівля цукром була тоді основою місцевої економіки. Годували та поїли рабів погано, тому вони використовували все, що могла дати місцева природа.
Пішла в справу й патока (солодкуватий сироп, який виготовляли із тростини). Патоку, що забродила, зазвичай викидали, але хтось додумався її спробувати. Сподобалося, до того ж настільки, що з часом такий алкогольний напій став місцевою валютою.

Такий ром робили й на інших карибських островах, він мав жахливий смак, але наявність спирту робила свою справу. У другій половині XIX сторіччя на Кубі його вже виготовляли в промислових масштабах.
Приблизно 1000 невеликих підприємств виробляли досить міцний та маслянистий напій, який витримувався в закопаному в землю посуді. Відомим він став, коли був оголошений конкурс на найкращий кубинський ром для іспанського королівського двору.
Виграв його підприємець на прізвище Бакарді, який наполегливо експериментував із технологією і кому зрештою вдалося зробити по-справжньому якісний алкоголь.
Нині заводів із виробництва рому на Кубі менше тисячі, і всі вони контролюються державою. Секрети виробництва та технологій відомі вибраним особам, maestros roneros, які передають свої знання з покоління в покоління.

Майстри рому

У їхні обов’язки входить контроль над усіма етапами виробництва напою, починаючи зі збору цукрової тростини й закінчуючи розливанням у пляшки.
Оскільки ромові підприємства належать державі, секрети виробництва є державною таємницею, і її суворо охороняють. Свої знання маестрос ромерос передають учням, на підготовку потрібно 15–20 років.
Наразі на Кубі є тільки 8 maestros roneros, з яких тільки двоє мають звання «Головний майстер», і чотири претенденти на отримання цього високого статусу.

Секрети виготовлення

Тонкощі технології тримаються в таємниці, але загальний технологічний цикл відомий. На Кубі меляса ферментується лише добу, тоді як на інших карибських островах бродіння може тривати тижнями.
Ще однією особливістю є подвійна витримка, якій підлягають навіть світлі сорти напою. На етапі фільтрації активно використовується аж сім різновидів деревного вугілля. Витримують кубинський ром у дуже старих бочках віком не молодше 90 років: вони вже втратили свій природній запах і тому не впливають на аромат алкоголю.
Велике значення має етап купажу. Тут кубинські майстри неперевершені, як і смак справжнього кубинського рому, придбати який в Україні ми радимо в інтернет-маркеті Maudau.
На самій Кубі ром — це не просто традиції, а майже релігія. Коли місцевий житель відкриває пляшку, він обов’язково перші краплі ллє на підлогу, щоб умилостивити духів. Навіть якщо він не дуже вірить у потойбічний світ.