Ще один приклад незламності наших воїнів: Микола Ворончук із Жмеринки, після важкого поранення на війні, втратив руку, але навіть з біонічним протезом збирає дрони.

Не має різниці якою рукою тримати паяльник, якщо це хобі всього життя. Ще до повномасштабного вторгнення військовослужбовець Микола Ворончук у вільний час лагодив повербанки та світильники. Він з дитинства вирішив стати електриком, і до повномасштабного вторгнення працював на Укрзалізниці.

«Я в дитинстві любив конструювати, дуже часто втрапляв у ситуації, пов’язані із електрикою. Відверто, било током декілька разів, – розповідає виданню “Вінниця.info” Микола Ворончук. – Ніколи не думав, що доведеться взяти до рук зброю. Коли почалась повномасштабна війна, я сам почав ходити на блок-пости, просити повістку. Проте в ТЦК мені відмовляли, через те, що я працював на залізниці і мав бронювання. На початку серпня 2022 року хотіли мобілізувати мого меншого брата. Мені вдалося домовився із воєнкомом, що я піду замість нього. Менший брат поїхав додому, а я – пішов на війну».

Микола воював на Донецькому напрямку у складі 79-ї десантно-штурмової бригади. З спочатку корегував артилерію, потім став навідником. В січні минулого року під час штурму окупантів отримав важке поранення, пролежав кілька годин на позиціях, чекаючи порятунку. Згадує, що росіяни цинічно розстріляли його побратимів, а його кинули помирати зі словами: «пустьсдохнеткак собака».

«Поранення я отримав на спостережному пості. Перед тим як туди заступити, нам повідомили, що там нічого не відбувається, потрібно просто сидіти і спостерігати. Тому ми з собою не набирали багато зброї та боєкомплекту. О 7-й ранку 16 січня окупанти пішли в наступ на нашу позицію. Ми до 9-ї ранку тримали бій, але в нас закінчився боєкомплект. Вони зайшли на нашу позицію.

Під час бою я був поранений. Ще один побратим був убитий, троє залишилося в живих. Коли рашисти зайшли на нашу позицію, забрали трьох живих хлопців, пообіцявши забрати у полон. Натомість, відвели 300 метрів по посадці і розстріляли в голову. Мене розділи до трусів зі словами: «пустьсдохнеткак собака» і залишили. Я з 9 ранку до 14 лежав на брусі. Потім помітив, що наді мною завис наш дрон. Я помахав, що я живий, десь через хвилин 15- 20 підійшов бойовий медик і ми разом бігли до евакуаційного БТР. Відстань чимала – 4 кілометри. Ми бігли під мінним обстрілом, адже весь час над нами був ворожий дрон», – згадує військовий.

Миколі вдалося врятуватись, проте під час поранення в нього був турнікетний синдром. В Покровську бійцю ампутували руку. Микола проходив лікування у Дніпрі, потім у Вінниці, а після цього -протезування в клініці «Protezfoundation»у США. Саме там Миколі встановили розумний біонічний протез від «EsperBionics», зроблений в Україні.

«Мені знадобилось пів хвилини аби зробити один рух новою рукою. Я швидко навчився користуватись протезом. Наступного дня після встановлення, тримав паперовий стаканчик. У філії «Protezfoundation», що відкрилась на Закарпатті,я проходив уже реабілітацію. Поруч з цим, розповів про своє хобі, що люблю паяти. Мене познайомили із волонтерами «Дронарії», і таким чином я знову взявся паяти тепер уже FPV-дрони. Загалом склав майже 10 бойових «пташок» і продовжуватиму це робити. Я складаю дрони у майстерні в столиці також в себе вдома», – ділиться Микола.

Наш герой зазначає, що він постійно відчував підтримку родини, тому він не приніс війну додому. Зараз Микола також надає психологічну допомогу в клініці«Protezfoundation» та допомагає  іншим військовим, які повертаються з війни із пораненнями.

Джерело: “Вінниця.info”