В Україні налічується понад 3 мільйони інвалідів. Ще близько 300 тисяч наших співвітчизників здобули цей статус вже за два роки повномасштабної війни. Однак досі наше суспільство воліє заплющувати очі на проблеми інвалідів замість того, щоб їх вирішувати.

Про це написала у своєму Facebook перша леді України Олена Зеленська.

Дружина президента була учасницею засідання Ради безбар’єрності за участю уряду, комітетів Верховної Ради, представників ООН, Ради Європи, ВООЗ, USAID та інших міжнародних організацій в Україні.

За словами Зеленської, забезпечення безбар’єрного доступу інвалідів до державних установ та інших громадських закладів нерідко робиться “для галочки” – так, аби відзвітувати за виконану роботу. Насправді ж ці заходи аж ніяк не поліпшують інвалідам життя. А нерідко й виглядають просто як цинічне нагадування про їхню фізичну неспроможність.

Так, перша леді наводить приклад одного з обласних центрів зайнятості, де обладнали підйомник для інвалідів-візочників. Проте, щоби ним скористатися, треба натиснути кнопку і чекати, поки хтось спуститься і дозволить його використати. Або ще краще “рішення проблеми” – кнопка виклику, що розташована за сходами, куди інвалід-візочник просто не дістанеться.

На жаль, таких фейкових “кнопок допомоги” в прямому і переносному сенсі в Україні є чимало. Але від того буття інвалідів не стало легшим.

“Для 50 % нашого суспільства люди з інвалідністю залишаються невидимими. Про те, що бачать їх у громадських місцях, каже лише чверть опитаних. А насправді людей з інвалідністю лише офіційно 3 мільйони. І ще близько 300 тисяч додалося за два роки ворожого вторгнення. Соціальна невидимість завжди має лише одну причину: брак можливостей”, – резюмує Олена Зеленська у своїй публікації.

Тобто, ми не бачимо інвалідів, які фактично становлять десяту частину соціуму, не тому, що їх немає, а через те, що у них немає доступу до світу здорових і дужих. Ця проблема потребує негайного і кардинального вирішення. Адже, на жаль, війна в Україні триває. А отже, інвалідів ставатиме дедалі більше. Сьогодні вони не можуть обходитись без допомоги здорових членів суспільства. А завтра здорові не зможуть обійтися без них. Адже питома вага інвалідів в українському суспільстві буде вже не 10 відсотків, а значно більше.