З окупованого Троїцького — у Вінницю: як рятувальник почав життя спочатку, але не змінив професію

ГУ ДСНС у Вінницькій області розповідає історію 29-річного надзвичайника Романа Лозового, якого вже сміливо називають вінницьким. Бо після того, як ворог окупував його рідне Троїцьке на Луганщині, Роман разом із родиною та колегами був змушений залишити рідний край. Але не залишив головного: присяги та справи, якій присвятив себе.

За освітою Роман викладач професійної освіти з транспорту. Та наукової чи викладацької стежки для себе не обрав. Свого часу прислухався до поради однокласника, який саме закінчував профільний виш ДСНС, і вирішив спробувати себе у професії рятувальника. Так у його житті з’явилася служба. До цього в родині Романа ніхто не носив погонів. Та й до рятувальної справи ніхто не мав стосунку. Проте з часом він зрозумів, що це саме те місце, де має бути.

«Для мене рятувальник це людина, яка готова ризикувати власним життям заради іншого. Якщо ти здатен на самопожертву і не проходиш повз чужу біду, ти на своєму місці», – говорить Роман.

Сьогодні він служить у 3-й державній пожежно-рятувальній частині. Каже, що колектив давно став для нього другою родиною. Особливо цінує підтримку, яку відчув після переїзду та продовження служби вже на Вінниччині.

«Коли залишаєш дім і починаєш життя практично з нуля, дуже важливо знати, що поруч є люди, на яких можеш покластися. Тут я це відчув», – зізнається надзвичайник.

А ще у Романа є справа, яка допомагає відновлювати сили після непростих буднів. І, як не дивно, вона теж пов’язана з турботою та відповідальністю. Роман займається бджільництвом. Каже, мабуть, це в нього в крові. Захоплення передалося у спадок: від дідуся до батька, а від батька до нього. Тож після чергувань його чекає зовсім інший світ, де є той особливий спокій, який важко знайти деінде.

«Бджоли дуже добре вчать терпінню. Біля них ти зовсім по-іншому відчуваєш час. І, мабуть, після всього, що доводиться бачити на службі, саме цього спокою мені й хочеться», – каже Роман.

У ДСНС зазначають, що чоловік змінив Луганщину на Вінниччину, але не змінив професію. Він продовжує виїжджати, допомагати, ризикувати, підтримувати інших і робити те, що колись обрав свідомо.