Ансамбль «Барвінок» створили у 1984 році. Його засновник і незмінний художній керівник – Петро Бойко, Народний артист України, Заслужений діяч мистецтв України. А з 1996 року на основі ансамблю працює Вінницький міський центр художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок».

За 42 роки колектив виступав більш ніж у 30 країнах світу, здобував гран-прі престижних конкурсів і фестивалів, виховав сотні випускників і став для Вінниці знаною мистецькою школою. Для багатьох містян «Барвінок» – це тепла частинка особистої пам’яті: перший вихід на сцену, перша велика поїздка, перші хвилювання за кулісами і перша віра у власні сили.

Під час концерту директорка департаменту освіти Вінницької міської ради Оксана Яценко наголосила, що «Барвінок» давно став гордістю Вінниці й України.

Його історія починалася з великого наміру – створити у Вінниці український мистецький простір для дітей, де плекають танець, музику, пісню, традицію і любов до рідного. У перші роки все доводилося вибудовувати крок за кроком: збирати дітей, гуртувати педагогів, вирощувати власну школу, яка згодом стала знаною далеко за межами України.

Окремою сторінкою став 1996 рік, коли на базі ансамблю створили міський центр художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва. На той час «Барвінок» уже мав добре ім’я, однак новий етап починався в непростих умовах.

У цій історії вже кілька поколінь вихованців. За роки «Барвінок» виростив тих, хто колись приходив сюди малечею, вчився чути музику, тримати поставу, відчувати сцену, а нині сам веде дітей до першого виступу. У цьому – жива тяглість колективу, його школа і його сила.

Сьогодні у «Барвінку» дітей навчають і ті, хто колись сам прийшов сюди зовсім малим. Одна з них Тетяна Музика. Для керівниці хореографічного гуртка ансамблю – це частина власної історії, що почалася ще в дитинстві.

Давно знана і важлива частина життя лля «Барвінку» – благодійність. Із 2014 року ансамбль підтримує українських захисників, збирає кошти на концертах, передає допомогу військовим, шпиталям і людям, які постраждали від війни. Від початку повномасштабного вторгнення ця праця стала ще відчутнішою.

У цих трьох вечорах було багато світлого: вдячність за пройдений шлях, шана до витоків, любов до рідної культури і щире прагнення підтримати тих, кому нині найтяжче. Саме таким «Барвінок» знають і люблять у Вінниці – дбайливим до традиції, щедрим на талант, вірним своїй школі й дітям.