Як українці називали один одного сто років тому – розповідає 24 Канал з посиланням на генеалогічне товариство “Рідні”, пише ЦВД.

Як українці називали один одного сто років тому?

У тогочасному суспільстві, серед друзів та знайомих, найбільш вживаними були такі шляхетні форми, як “добродій”, “приятель”, “панове приятелі” або “колега”. Сто років тому також часто використовували звертання “товариш” і щире “братчик”, що підкреслювало особливу прихильність до людини.

Водночас у невеликих громадах, де всі знали одне одного, люди часто відгукувалися не лише на офіційні імена. Там панувала традиція ідентифікації за влучними прізвиськами, які відображали професію чи характер людини: наприклад, “Микита Коваль” вказував на фах, а “Кузьма Буркун” – на особливості вдачі, зазначає мовознавець Юліан Редько у своїй праці “Сучасні українські прізвища”.

Серед старшого покоління, особливо в сільській місцевості, непорушним правилом було шанобливе звертання на ім’я та по батькові. Водночас якщо в офіційних документах фігурували виключно повні форми імен, то в реальному спілкуванні ситуація була зовсім іншою.

Український побут початку XX століття був сповнений надзвичайної ніжності, що виявлялася через постійне вживання зменшувально-пестливих форм. Замість офіційних Марії чи Василя, вдома зазвичай лунали лагідні “Марійка”, “Марічка”, “Василько” або “Василечко”. Ця душевність зростала в родинному колі, де до найближчих зверталися з особливою теплотою, використовуючи такі слова, як “татуньо”, “неньо”, “матуся”, “дідусь”, “бабуся”, “братчик” та “сестричка”.

Яким забутими іменами називали дітей 1000 років?

Волoдислав;

Яволт;

Шелф;

Домажир;

Кочкар;

Гурята;

Борко;

Дунай;

Чарг;

Вишта;

Паук;

Род;

Нажир;

Ладимир;

Доброгост;

Тур;

Внізд;

Доброслав;

Славн;

Завид;

Яргун;

Чак;

Будий;

Ольбег;

Гордята;

Молобог;

Недан;

Претич;

Мирослав;

Добриня;

Радислав;

Жирослав;

Борислав;

Путята;

Зернько;

Нездило;

Дорожай;

Вакій;

Воротислав.