Гулик Валерій Віталійович долучився до Збройних Сил України із першого дня повномасштабного російського вторгнення. Був сапером у 120-й бригаді територіальної оборони із позивним «Сивий». Брав участь у виконанні військових завдань, зокрема під Бахмутом, Часовим Яром, облаштуванні мінно-вибухових загороджень на прикордонних територіях. Загинув у бою 24 травня поблизу міста Волноваха Донецької області. Серце воїна припинило битися у 52 роки… У нього залишилась дружина та дві донечки.

Валерій Гулик народився 11 квітня 1972 року у Шаргороді. Після закінчення школи здобув вищу освіту у Львівському торговельно-економічному університеті. Трудовий шлях розпочав з посади учня-ревізора ревізійного відділу Шаргородської райспоживспілки. В подальшому працював на посадах провідного, головного казначея в органах державного казначейства у Шаргородському районі Вінницької області, начальника відділу, заступника начальника управління Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області. З 1 жовтня 2008 року перейшов працювати до Територіального управління Рахункової палати у м. Вінниця, де зарекомендував себе сумлінним та відповідальним працівником. Надійним колегою та другом.

«Про свій намір захищати Україну він нікому з нас не повідомив. Просто інакше не міг. – розповідає донька полеглого героя Марина. – Батько був доброю, світлою людиною з відкритою і чистою душею. У нього ніколи не було нехороших людей. Він всіх розумів, всім співчував і ніколи не засуджував. Допомагав кожному, хто потребував підтримки. Просто вмів любити людей і не ображатися на них. Був люблячим чоловіком та батьком…»

Церемонія прощання із Валерієм Гуликом розпочнеться сьогодні о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Глибокі співчуття рідним та близьким. Вічна, світла пам’ять Герою!