Досвід війни і цивільна медицина: історія медбрата Олександра Романюка з Теплицької громади
У Теплицькій громаді знають Олександра Романюка як спокійного, врівноваженого медичного брата, який завжди діє впевнено навіть у найскладніших ситуаціях. Проте за його щоденною роботою стоїть шлях, що пройшов через реанімацію, фронт і повернення до цивільної медицини. Про це повідомляє Департамент охорони здоров’я та реабілітації Вінницької ОДА, як передає видання “Це Вінниця, друже”.
Олександр Іванович народився 23 серпня 1986 року в селі Велика Мочулка на Вінниччині. Своє покликання обрав рано — медицина стала для нього свідомим вибором допомагати людям. Після навчання у Гайсинському медичному училищі він здобув фах медичного брата та розпочав роботу у відділенні анестезіології та реанімації Теплицької центральної районної лікарні.
Саме там сформувався його професійний характер: швидкі рішення, холодний розум і робота в умовах постійного напруження. Колеги відзначають, що навіть у критичних ситуаціях він залишався зібраним і впевненим.
Згодом Олександр здобув вищу освіту у Вінницькому аграрному університеті за спеціальністю «Облік і аудит», однак медицина залишалася головною справою його життя. У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, він добровільно приєднався до Збройних сил України, де служив санітарним інструктором у складі 4-ї окремої танкової бригади. Його робота на фронті включала евакуацію поранених, стабілізацію стану військових та допомогу в умовах постійної небезпеки.
Після демобілізації за станом здоров’я у 2023 році Олександр повернувся до цивільної медицини і нині працює у Теплицький центр первинної медичної допомоги.
Сьогодні він знову поруч із пацієнтами — вже в мирних умовах, але з безцінним досвідом фронтової медицини. Колеги відзначають його професіоналізм, витримку та людяність, які стали ще глибшими після пережитого на війні.
Сам Олександр не романтизує професію, називаючи медицину постійним викликом, що потребує відповідальності, співчуття та внутрішньої стійкості. Його історія — це приклад того, як медик може пройти війну і повернутися до головного покликання: рятувати життя та бути поруч із людьми.




