Письменник Віктор Мельник отримав всеукраїнську літературну премію в жанрі художнього перекладу

Серед вінницьких письменників небагато хто професійно займається художнім перекладом, тому в регіоні поки що не склалась власна повноцінна перекладацька культура. І тим більш прикметно, коли праця наших драгоманів добре приймається колегами в столицях та здобуває всеукраїнське визнання. Так трапилось у вересні: Віктор Мельник отримав всеукраїнську літературну премію в жанрі художнього перекладу імені Миколи Терещенка.

Присуджено премію за його останню роботу – за переклад збірки болгарського поета Івайла Балабанова «Час для любові» («Просвіта», 2020), але водночас це й певний підсумок усього попереднього перекладацького здобутку Віктора Мельника, який нараховує тринадцять книжок, перекладених із семи мов, та ще публікації в періодиці.

Та у його перекладацтві безумовний пріоритет має болгарська література: шість видань він підготував для українського читача саме з неї. Кілька представлених у них авторів належать до безумовних вершин балканського красного письменства, і серед них Івайло Балабанов. Хоч сімдесятип’ятирічний автор має заслужену славу в Болгарії і поза нею, в Україні він майже невідомий: в читацький актив дотепер можна було зарахувати всього чотири його вірші, надруковані в малотиражному збірнику.

Між тим, немає сумніву, що вірші Балабанова заслуговують на те, щоб набути розголосу в Україні. Його образна система модерна цілком у дусі часу, але в ній блискуче відображений і сам час – від кінця 1980-х по сьогодні. Наш читач буде здивований майже точними паралелями між Україною і Болгарією в той період: з розгулом дикої приватизації і становленням класу нуворишів, з посткомуністичною розрухою, з руйнуванням економіки та національної культури, а також з протистоянням усьому тому суспільному хаосу середнього болгарина.

Досить згадати вірш «Щось сталось погане», у якому поет підмітив тенденцію, яка присутня і в Україні: співучий народ перестав співати, хоча раніше пісня лилась усюди, а особливо на застіллях. Зараз це майже припинилось, її замінила низькопробна попса. Щось дуже погане сталось з народною душею.

Окраса книжки – поема «Міст», яка містить роздуми автора про людину та її місце в світі і яку болгарські літературні критики вважають одним із найбільших творчих досягнень Івайла Балабанова.

А поки «Час для любові» торує свій шлях до читача, у Віктора Мельника лежать готові до видання ще кілька рукописів: з польської, з латиської і, звісно, з болгарської. Утім, збірка віршів Хайрі Хамдана (палестинця, який майже сорок років живе в Болгарії і пише болгарською) «Одного життя недосить» уже на стадії друкування і незабаром побачить світ. З неї стартує авторський проєкт Віктора Мельника – серія книжок «Поети Болгарії».