У Вінниці вшанували пам’ять ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
14 грудня світова спільнота відзначає День вшанування тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Сьогодні мешканці Вінниці виявили свою повагу до тих, хто допомагав у розчищенні наслідків техногенної катастрофи 1986 року. Представники міської ради, громадських організацій та зацікавлені містяни висловили свою вдячність, складаючи квіти до пам’ятника ліквідаторам-чорнобильцям і жертвам радіаційних катастроф.
«Чорнобильська катастрофа – це найбільше техногенне лихо XX століття. Сьогодні ми шануємо подвиг ліквідаторів наслідків аварії, які поклали своє здоров’я, я дехто й життя за те, щоб врятувати Україну і світ від радіації. У Вінниці нараховується майже дві тисячі осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Згідно з пріоритетом турботи, департамент соціальної політики підтримує організації, що опікуються громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також департамент соціальної політики опікується ліквідаторами, членами їхніх сімей, зокрема забезпечує їх соціальною підтримкою та продуктовими наборами. Маємо шанувати тих, хто свого часу взяв на себе відповідальність і допоміг подолати наслідки трагедії», – зазначила директорка департаменту соцполітики Валентина Войткова.
На покладання сьогодні прийшов і Олександр Кононов. Тоді чоловік був помічником керівника польотів під час спорудження саркофага.
«Я управляв рухом повітряних суден, які літали навколо реактору. Тоді ми не розуміли масштаб усієї трагедії. Тож я просто виконував свої службові обов’язки», – ділиться спогадами чоловік.
У заході брали участь представники організацій, що опікуються громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Голова вінницької міської організації ветеранів-ліквідаторів та членів їхніх сімей Анатолій Трачук розповів:
«5 травня 1986 року я вже був у зоні аварії. На той момент я служив в органах внутрішніх справ. Займався евакуацією людей, патрулював райони, слідкував за порядком на вулицях. Мені тоді було 27 років, в такому молодому віці загубив здоров’я. Але треба було захистити державу проти радіаційної чуми. І зараз триває боротьба, проте вже іншої чуми – навали рашистів».