Обрала Вінницю не випадково: переселенка з Луганщини відкрила кав'ярню в пам'ять про коханого-захисника

Обрала Вінницю не випадково: переселенка з Луганщини відкрила кав’ярню в пам’ять про коханого-захисника

26.02.2024

Вже майже рік Ярослава Шевцова з Луганщини живе та працює у Вінниці. Тут жінка разом із подругою відкрила власну справу, невеличку кав’ярню, яку назвала «Simba». Саме таке псевдо було у її загиблого на фронті коханого Олександра Коломієць. Дівчина поділилась своєю історію кохання та життя з журналісткою «Новин Вінниці».

«Я сама родом зі Сватово – це Луганська область. Наше місто було окуповано буквально зразу. Там я проживала з батьками та маленьким синочком. У мене була власна фітнес-студія, повністю новенька і облаштована. Ми побули в окупації кілька днів та коли під твоїми вікнами стоять танки і ціляться в під’їзд рішення приймаються швидко. Я перевезла все обладнання зі студії в квартиру і ми всією сім’єю вирішили поїхати. Не мали конкретної ціли, тікали кудись подалі від війни. Рухались буквально від вокзалу до вокзалу», – згадує Ярослава.

Родина Ярослави зупинилась у Франції. Жили разом з іншими біженцями-українцями при монастирі. Дівчина знайшла роботу, вивчила мову. Але у її житті саме тоді сталося знайомство, яке раз і назавжди змінило все.

«Після розлучення з першим чоловіком я довго була одна. Мій кум служив разом з Сашою і познайомив мене з ним через інтернет. Тоді їх 8-й полк ССО знаходився у Сумській області. Шість років до того я не була у стосунках романтичних. Після розлучення вирішила, що чекатиму людину, яка зробить мене просто «малесенькою», боя втомилась все тягнути на собі. Отже, кум нас звів через інтернет, симпатія виникла одразу і ми почали спілкувати. Він на стільки мене зачепив, що всі мої думки були тільки про те як ми зустрінемось. Очі горіли так як ніколи. Це була осінь, жовтень. Зустрілась я з Олександром у січні», – розповідає Ярослава.

Під час ротації військового у Хмельницькому закохані нарешті зустрілись. Вони провели разом усього місяць, але він дав зрозуміти обом, що це справжнє кохання.

«У нас був якийсь такий зв’язок магічний, повне розуміння та гармонія. Будували плани на майбутнє, хотіли відкрити власну справу. Саші дуже імпонувало те, що я маю власну справу і не працюю на когось. Вирішили, що після війни обов’язково створимо бізнес удвох. Домовились, що в червні одружимось, але не сталось цього. Перед останнім своїм бойовим виходом Саша сказав товаришу з яким сидів в окопі, що дуже хоче придумати незвичну пропозицію руки та серця для мене. Це була його остання розмова», – ділиться дівчина.

Олександр Коломієць родом з Вінниччини, загинув 27 березня минулого року, йому було всього 25 років. Молодий, сильний та амбітний, він любив життя і свою Ярославу. Мріяв одружитись, але не встиг.

«Я ношу обручку з дозволу священника, а Сашина обручка висить у храмі в Сокиринцях, де похований мій наречений. На жаль вперше у Вінниці я побувала, коли приїхала на похорон до коханого. Він розповідав мені про це місто, хотів показати. Після похорону я поїхала назад у Францію до сина, але зрозуміла, що місяць, максимум два і я повернусь сюди у Вінницю, бо тепер мій дім тут. Зразу знала, що відкрию кав’ярню на честь Саші», – згадує Ярослава.

У Вінниці Ярослава знайшла не тільки дім, а й справжніх друзів. Кав’ярню «Simba» вона відкрила разом своєю знайомою Юлею Картавенко.

«Ярослава була моїм тренером, так ми і подружились. Я почула її історію, плани щодо власної справи і вирішила в цьому допомогти. Так ми і стали партнерками по бізнесу. Наша кав’ярня носить назву «Simba» – це було псевдо Саші. Намагались створити затишне місце з душею. Ярослава тут буквально жила поки робився ремонт, вклала всі сили і всі свої гроші в це маленьке кафе», – говорить Юлія.

Ярослава відкрила кафе разом з Юлією та її чоловіком

Кав’ярня має стильний дизайн, дитячу кімнату, що дозволяє мамам спокійно посидіти та насолодитись кавою. Тут проходять дитячі дні народження, лунає сміх, смачно пахне та завжди людно.

«Це моє місце сили. Я тут оживаю, відчуваю себе на своєму місці. Хочу, щоб Саша мною пишався, як я пишалась ним. Кохаю його безмежно досі і буду робити все аби пам’ять про нього жила», – розповіла Ярослава.