На передовій російсько-української війни продовжують гинути найкращі сини Вінниччини. Громади повідомили про загибель Олександра Солов’я, Олександра Гулька, Володимира Нікіфорова, Івана Сакулича та Владислава Бурака, повідомляє I-VIN.INFO.

Учора, 28 лютого 2024 року, до свого рідного дому в село Томашпіль «на щиті» повернувся захисник України, хмільничанин Олександр Миколайович Соловей, повідомляє Хмільницька міська рада.

Поховання захисника України відбудеться у четвер, 29 лютого 2024 року, з рідного дому – село Томашпіль, вулиця Коцюбинського, 36.

О 10:30 – скорботний кортеж із села Томашпіль прибуде до міста Хмільник.

Просимо хмільничан вийти назустріч воїнові востаннє за таким маршрутом:

вулиця Івана Богуна –– вулиця Столярчука – проспект Свободи – до церкви святих первоверховних апостолів Петра і Павла.

Об 11:00 – заупокійна молитва в церкві (місто Хмільник, вул. Слобідська,38).

О 12:00 – загальноміське віче-прощання на площі перед Будинком культури в місті Хмільник.

По завершенню жалобного віче процесія попрямує до Митницького кладовища за таким маршрутом:

проспект Свободи (від Будинку культури) – перехрестя вулиць Небесної Сотні та Чорновола В’ячеслава (Будинок побуту) – праворуч у напрямку вул. Столярчука – вулиця Київська – Митницьке кладовище.

22 лютого при виконанні військового обов’язку, поблизу населеного пункту Невельське Донецької області у бою за свою рідну землю загинув стрілець-санітар, стрілецького батальйону, старший солдат Гулько Олександр Анатолійович 1996 року народження. Про загибель воїна повідомили у Літинській громаді.

«В цю гірку мить жителі Літинської громади щиро розділяють горе родини та схиляють голови в глибокій скорботі.

Вічна пам’ять та слава Герою!», – йдеться у повідомленні.

І цей лютневий день у Вінниці огорнутий невимовним смутком та болем. Громада попрощалась із полеглим Захисником Володимиром Нікіфоровим учора, 28 лютого. Понад рік воїн боронив Україну від ворога на Донецькому напрямку. Воював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. На жаль, бій 21 лютого поблизу Покровська став для нього останнім. Володимиру було лише 41. Про це повідомила Вінницька міська рада.

«Володимир був справжнім патріотом і доводив це своїми вчинками. І під час Революції Гідності на столичному майдані, й активним волонтерством від початку рашистського вторгнення у 2014 році. Ніколи не стояв осторонь подій, робив все, що міг. На захист Батьківщини він також став добровільно – за покликом серця», – розповідає дружина полеглого Героя Олена.

Народився Володимир Нікіфоров 6 березня 1982 року. Після завершення школи у Ямполі здобув педагогічну освіту. Згодом переїхав до Вінниці, де створив сім’ю та реалізовував себе у різних професіях.

«Та найважливішою своєю роллю вважав виховання сина: у любові до рідної України, її національної величі… Він був найкращим татом для нашої дитини і гарним чоловіком для мене…», – каже дружина.

23 лютого 2024 року, в результаті стрілецького бою з противником, поблизу населеного пункту Терни Лиманського району Донецької області російський окупант обірвав життя Cакулич Івану Юрійовичу.

Життєва зірка нашого захисника згасла на 45 році життя.

Призваний на військову службу за мобілізацією Тульчинським РТЦК та СП, солдат Cакулич Іван Юрійович служив номером обслуги 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти. На жаль, ми втрачаємо молодих патріотів, перспективних людей, мужніх захисників України. Це неможливо осягнути, – інформують на сторінці Тульчинської районної державної адміністрації. – Схиляємо голови у скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Івана Юрійовича, розділяємо біль непоправної втрати, вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України.

27 лютого Вінниця прощалася із Героєм-Захисником Владиславом Бураком. Про це повідомили у Вінницькій міській раді.

Владислав Бурак захищав Батьківщину від початку повномасштабного російського вторгнення. Боронив Україну у складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Брав участь у пекельних зіткненнях із ворогом на Донецькому напрямку. На жаль, бій 24 лютого 2023 року став для воїна останнім. Попри звістку про загибель, у родини жевріла надія побачити його живим. Однак, не судилося… Захиснику було лише 54 роки.

Владислав Бурак народився у Вінниці 19 серпня 1968 року. Навчався у 9-й школі, а потім у Калинівському технікумі. Більшу частину свого життя присвятив роботі на Вінницькому олійножировому комбінаті, де працював на різних посадах. Мав і чимало захоплень, був гарних господарем, вмів та робив усе своїми руками, розповідають рідні.

Кажуть: «Владислав був людиною з великої літери. Щойно покликала Батьківщина, він одразу став на її захист. Не ховався і не шукав причин не йти на війну. Був свідомим та добросовісно виконував військовий обов’язок».