Окупанти на фронті вбили талановитого поета, автора відомих пісень Максима Кривцова та його бойового кота
Максим Кривцов брав участь у Революції гідності у 2013–2014 роках, а до лав ЗСУ долучився добровольцем у 2014 році. Потім він працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub.
Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся на поле бою. Наприкінці минулого року Кривцов видав збірку “Вірші з бійниці”, яка була визнана однією з найкращих книжок української поезії у 2023 році за версію українського ПЕН.
“Темрява…нема світла…немає дня…”, – написала Надія Кривцова, матір загиблого.
Також про смерть героя повідомив письменник Любко Дереш із посиланням на його друзів і волонтерка Леся Литвинова.
“Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн. Разом із ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані строчки. Не прожиті хвилини. Не пережиті почуття”, – написала Литвинова.
Напередодні своєї загибелі Максим опублікував авторський вірш, який став жахливо пророчим:
“Моя голова котиться від посадки до посадкияк перекотиполечи мʼячмої руки відірваніпроростуть фіалками навеснімої ногирозтягнуть собаки та котимоя кроввифарбує світ у новий червонийPantone людська кровмої кісткивтягнуться в землюутворять каркасмій прострелений автоматзаржавієбідненькиймої зміні речі та екіпупередадуть новобранцямта скоріше б уже веснащоб нарештірозквітнутифіалкою.”
Разом з Максимом загинув його рудий кіт, якому він присвятив вірш:
Хочу розповісти вам історіюпро велетенського котарудогояк висохлі серпневі покосивін має лиш білий нагрудниксумні зеленіначе зелене маслоочічасто прижмурює бровиначе вивчає наукову працюбо сонця тут не трапляєтьсяколи ви востаннє бачили сонцесвого часуна початку осенівін був загрозою усіх тутешніх мишейейце бліндаж великого рудого котапробігай повз ньогояк найшвидшешепотіли вони між собою.
Одного разу віннамагався спіймати мишкуу лінивомуале феноменальному стрибкупролітаючи над пальникомз відкритим блакитним полумʼямтепер обпаленінеохайнісмішно закрученіяк у відомого художникауже не такі довгі вусикинагадують про той легендарний стрибок.Він вмощується на краєчку полиці для снупоруч з входом в бліндажзавішеним двома шарами ковдриі розглядає щоськрізь маленькі щілинкиможливокогосьворога або другалисицю або людинувичікує.Кіт знаєкожну стежкукожен окоп нірку бліндажвін має одну таємницюколи на вулиці роздаєтьсястрашенно гучний і грізний безладний галасі здригається земляце прокидаються давні велетнійдуть у своїх справахвін митттєво застрибуєв діру в обшивціта й ховається десь в глибинах та катакомбахневеличкого бліндажаі не висунетьсяще чогодопоки велетні не находяться.
Коли він засинаєповільно витягує передні лапкийому сниться літосниться цілий цегляний будиноксняться куриякі бігають по подвірʼюсняться дітиякі частують пиріжками з мʼясомв мене з рук випадково скочується шоломпадає на багнюкукіт прокидаєтьсяприжмурює очіуважно роздивляється навколосвої:засинає.