Сьогодні вінничани проводжають на вічний спочинок воїна-земляка Олександра Русавського. Нацгвардієць із перших днів повномасштабного російського вторгнення захищав столицю, далі були бої на Донецькому напрямку, а згодом на Запорізькому, де, на жаль, 3 жовтня обірвалося його життя. Незадовго до цього бійцю виповнилося 26 років.

Олександр Русавський був старшим лейтенантом, командиром мінометної батареї військової частини 3028 Національної гвардії України. У тому бою він до останньої своєї хвилини намагався витягти поранених з-під ворожого вогню.

«Нашого Олександра ніщо не могло спинити. Він діяв як справжній офіцер. Попри смертельний ризик, думав лишень як врятувати своїх побратимів, – каже мама Героя Алла Олександрівна. – На жаль, для нього цей бій завершився трагічно…»

Олександр Русавський народився 17 вересня 1997 року. Навчався у 31-й міській школі, потім – у Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну, по завершенню якого здобув й дві вищі освіти: у Вінницькому національному технічному університеті та Національній академії Національної гвардії України.

Мама розповідає, що дипломи Олександр отримав майже одночасно, коли вже служив за контрактом у Нацгвардії та остаточно вирішив поєднати своє життя із військовою справою.

«Олександр постійно загартовувався фізично. Змалечку займався спортом – боксував, виходив на ринг. Навіть, будучи на «нулі», не раз повторював: «Війна війною, а спортом треба займатися». Цьому навчав і своїх підлеглих, тренував силу духу та тіла, – каже Алла Олександрівна. – А ще у нього було гостре відчуття справедливості та любові до ближніх. Загибель Олександра – це непоправна втрата для всіх нас, яка ятритиме душу вічно…».

Церемонія прощання із Захисником відбулась у костелі Святої Діви Марії Ангельської. 

Поховали Олександра Русавського о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам‘ять та слава Герою!