Дуби, модрини, ялини, ясени, деяким із яких по кілька сотень років… Загалом близько 80 порід хвойних та листових дерев, а ще квітучі кущові рослини. Все це зберігає нині П’ятничанський парк. Презентацію аналізу цінностей цього палацо-паркового ансамблю вінничанам 26 вересня представив департамент архітектури та містобудування міської ради за інформаційної підтримки Музею Вінниці. Участь у презентації взяв і прямий нащадок родини, з ім’ям якої тісно пов’язана історія створення цієї зеленої оази – правник та засновник Стипендії Генрика та Майї Ґрохольських – Генрик Ґрохольський.

Як зазначили організатори, захід вирішили влаштувати у живих декораціях, позаяк жодний цифровий засіб не спроможний передати багатогранну й унікальну ауру П’ятничанського парку. На початку учасникам події презентували альбом із детальним аналізом цінностей цього палацо-паркового ансамблю Національного значення. Відтворити модель того, яким він був і як може виглядати за відповідного догляду, дозволили сімейні архіви родини Ґрохольських, які радо представив їхній сучасний нащадок – пан Генрик.

«Моя родина проживала тут на Поділлі більше 250 років, до часів більшовицького перевороту, коли довелося рятуватися втечею від радянського «червоного» терору до Польщі. Для поколінь, які народилися і у П’ятничанах, і у Стрижавці, це була дійсно трагедія, – розповідає Генрик Ґрохольський. – Я щасливий, що зараз маю нагоду співпрацювати з фахівцями і Музею Вінниці, і міської архітектури. Маю честь ділитися тими матеріалами, які залишилися у наших сімейних архівах, бо це має велике значення, зокрема і для позитивного розвитку польсько-української співпраці».

Як зазначив головний архітектор Вінниці Євген Совінський, архівні матеріали були передані нашому місту близько року тому. Вони дозволили здійснити ґрунтовний аналіз цінностей, що сьогодні презентується на загал.

«Завдяки переданим документам, картам та світлинам, нам вдалося по крихтам віднайти ті «діаманти», які розкидані тут по всій території, що складає близько 32 гектари. Вона збереглася і розвивається до цього часу і буде розвиватися далі як палацо-парковий ансамбль родини Ґрохольських. І архітектура, і зелені насадження – це єдиний неподільний комплекс, –наголошує Євген Совінський. – Фактично унікальність, яка підтверджувалась нами під час дослідження полягає у тому, що дуже мало міст обласного значення мають всередині своєї структури палацо-паркові ансамблі такого рівня збереження. Зазвичай вони набагато більше асимілюються містом. Тут же ми маємо фактично повністю збережену територію, її розподіл та композиційні зв’язки».

Власне, палацова архітектура П’ятничанського парку яскраво доповнюється цікавими ланшафтними та дендрологічними рішеннями, що закладають основи її унікальності, зазначає директор Музею Вінниці Олександр Федоришен.

«Зазвичай, коли ми говоримо про ці терени, то передусім згадуємо про палац, якісь елементи архітектури зі статусом пам’ятки національного значення, забуваючи, що навколо нас є дуже цікавий об’єкт так званої «зеленої архітектури» (тодішня назва ландшафтного дизайну). Діонісій Міклер (або Деніс МакКлер) – людина, яка причастилася до створення цієї території, є одним із таких видатних зелених архітекторів XIX ст., – нагадав присутнім Олександр Федоришен. – Мабуть, головна причина, чому ми зібралися тут сьогодні – це спробувати розгадати цей ландшафтний код архітектора, закладений у деревах, галявинах і у цих алеях».

Перейнятися атмосферою та дізнатися більше про парк та можливо віднайти заповідний «зелений код», учасники презентації мали змогу вже під час екскурсії. Пейзажі змінювалися наче у картинній галереї з кожною хвилиною руху сонця. Тут є все: від крислатих дубів та ясенів до вибагливих модрин та інвазивних акацій. Від штучної водойми та таємничого гроту закоханих, які потребують відновлення до величних палацових споруд, котрі ще ховають чимало секретів. Євген Совінський у ролі вправного гіда розповів детально про кожну локацію, її акцентні та композиційні рішення. А ще про те як елементи архітектури та зелені насадження доповнюють один одного, створюючи неподільне ціле.

«Цим заходом ми хотіли досягти більшої поінформованості людей у тому, чим ми володіємо, маємо шанс розпоряджатися, підсилювати і передавати нащадкам. Пам’ятки – це лицарі часу, які попередні покоління розставляли нам для того, щоб ми мали можливість згадувати. Навіть в умовах сучасної війни підтверджується , що ідентифікація нас як українців може відбуватися завдяки тим просторам, які нас сформували»,– каже головний архітектор міста.

Додамо, що уклала та графічно оформила презентований альбом дизайнер-архітектор департаменту архітектури Юлія Лученко. З огляду на пріоритетність видатків на оборону країни, він буде доступний лише в електронному варіанті. Ознайомитись із інформацією можна буде на фейсбук-сторінці департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, ввійшовши за QR-кодом.