Українська гей-пара виграла в Європейському суді з прав людини, де судилися проти України щодо порушення прав одностатевих пар, – повідомляє The Village Україна з посиланням на Українську Гельсінську спілка.

Суд постановив, що відсутність в Україні регулювання одностатевих відносин – це порушення статті 8 (право на повагу до особистого та сімейного життя) і 14 (заборона дискримінації) Конвенції з прав людини, а отже, є дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації.

Кожен із заявників отримає 5 000 євро компенсації, яку вони вирішили перерахувати на потреби ЗСУ. Їхні інтереси представляли Центр стратегічних справ Української Гельсінської спілки і правозахисний ЛГБТ-центр «Наш світ».

Заявники – Андрій Маймулахін і Андрій Марків, які з 2014 року живуть як партнери. До суду вони вирішили звернутися в 2014 році, бо не могли легалізувати свої стосунки в Україні. У березні 2022 року Андрій Марків добровольцем вступив до лав Нацгвардії, але через рік був змушений залишити службу внаслідок інфаркту міокарда.

Суд визнав, що заявники не мають доступу до шлюбу в Україні, а також позбавлені альтернативної форми юридичної визнання. Крім того, регулювати майнові аспекти вони можуть лише як приватні особи, на основі договорів цивільного законодавства. Утім, такі угоди не надають необхідний захист, мають обмежену сферу дії і не забезпечують деякі потреби, зазначають у Європейському суді з прав людини.

Також суд згадав тенденцію про регулювання одностатевих шлюбів у країнах-членах Ради Європи – тридцять із них встановили таку юридичну можливість.

13 березня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про цивільні партнерства, згідно з яким люди будь-якої статі можуть зареєструвати стосунки. Цивільні партнерства – це добровільний сімейний союз, тобто партнери набувають статусу близьких родичів. У контексті війни це особливо важливо, бо це єдиний спосіб для представників ЛГБТ-спільноти мати можливість у випадку поранення чи смерті партнера мати доступ до нього й ухвалювати рішення.

У Міноборони законопроєкт не підтримали, аргументуючи тим, що в ЗСУ немає «тисяч» ЛГБТ+ військових, а також зазначили, що цей законопроєкт прирівнює зареєстроване цивільне партнерство до шлюбу й суперечить статті 51 Конституції про те, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка й жінки.

Спільнота ЛГБТ+ військових заперечує це твердження, уточнюючи, що законопроєкт не прирівнює зареєстроване цивільне партнерство до шлюбу. До того ж у громадській організації «Українські ЛГБТ-військові за рівні права» кажуть, що їхня організація налічує 300 ЛГБТ+ військових, серед яких – 20 пар, і це лише ті, хто має активну соціальну позицію. Там вважають, що в лавах ЗСУ служать від 50 до 100 тисяч військових ЛГБТК+, які бояться відкриватися через гомофобію в українській армії. Публікують історії військових у соцмережах ГО.

На підтримку законопроєкту зареєстрували також петицію, яка вже зібрала необхідні 25 тисяч голосів. Ми поговорили з автором цієї петиції Петром Жерухою, а також із двома представниками організації LGBT Military («Українські ЛГБТ-військові за рівні права») Дмитром Гаврилюком, який втратив партнера на війні, і Павлом Лагойдою, який через дискримінацію не може перевестися в підрозділ свого партнера.