Вже не перший тиждень ситуація на білорусько-українському кордоні залишається напружено стабільною. Тому можливий наступ російських військ разом з білоруськими на Півночі країни залишається однією з головних тем обговорення українських політиків, військових та експертів.

“росія готується до наступу, першою ознакою якого, згідно зі сталою тактикою, є реалізація активних інформаційних заходів. ” – пише секретар РНБО України Олексій Данилов у колонці для УП.

Свою думку також висловив представник ГУР МО України Андрій Юсов в ефірі телемарафону:“Концептуально нагнітання теми загрози негайної військової загрози з боку білорусі, як інформувало вже Головне управління розвідки, це, власне, російське ІПСО.”.

Ситуацію коментують також у прикордонній службі: “Цей напрямок залишається повністю контрольованим. Хоча, звісно, ситуація дещо також напружена. Ми розуміємо, що білорусь підтримує росію у розв’язаній нею війні проти України, надаючи їй свою територію, постійно там відбуваються навчання” – передає речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко в ефірі телемарафону “Єдині новини”.

Ми вирішили запитати у кандидата історичних наук, доцента та декана факультету історії та міжнародних відносин Донецького національного університету імені Василя Стуса Юрія Темірова про ймовірність повторного наступу та наслідки.

          За яких умов лукашенко може погодитись на наступ з залученням збройних сил білорусі?

“«Основний інстинкт», який визначає поведінку білоруського диктатора – збереження влади. Очевидними загрозами реалізації цього завдання є Захід і підтримувана ним демократична опозиція, а також, як не дивно, союз із москвою. З одного боку, цей союз виступає базовою умовою існування режиму лукашенка. З іншого боку, саме альянс з путіним, тотальна залежність від кремля перетворює його на маріонетку без реальних владних повноважень. Можливості для політики балансування між Заходом і росією вже давно вичерпані.

Задля підтримки білоруського населення лукашенко тривалий час активно експлуатував гасло «миру і стабільності». Безпосередня участь збройних сил рб у війні проти України є в білорусі вкрай непопулярною. За телефонним опитуванням авторитетного британського аналітичного центру Chatham House 90 % білорусів не підтримують таку участь. Найгіршим для лукашенка є те, що ідею військової авантюри відкидає більшість його найближчого оточення, а також збройних сил рб.

Таким чином, ключова передумова залучення збройних сил рб до війни проти України – це остаточна втрата лукашенком будь-яких реальних владних повноважень, перетворення на маріонетку путіна, а білорусі – на «провінцію» росії.”

          Яка вірогідність того, що росія залучить Придністровську Республіку та їх війська для наступу?

          “Залучення москвою ПМР до війни проти України є дуже  маловірогідним. По-перше, в Придністров’ї відсутні придатні для цього військові підрозділи. Оперативна група російських військ (ОГРВ) налічує за різними оцінками 1300-1500 вояків, більшість з яких є місцевими. Так звані ЗС ПМР – це ще 7-8 тис. персоналу. Боєздатність цих військових угрупувань є вкрай низькою, що стосується і рівня підготовки, і рівня забезпечення сучасною військовою технікою, боєприпасами. Підвищити їхню боєздатність неможливо з багатьох причин, включно з неможливістю ротації персоналу, постачання військової техніки та боєприпасів через блокування доступу Україною і Молдовою. 

По-друге, керівництво ПМР чітко усвідомлює наслідки залучення до війни. Для Молдови вирішення придністровського питання поки що не на часі. Україна не має правових підстав для силового втручання без згоди на це Молдови. Однак в разі агресивних дій з території ПМР проти України остання отримає такі підстави відповідно до міжнародного права. Задіяння навіть того військового контингенту, який Київ має в цьому регіоні, буде достатньо для швидкої військової поразки ПМР.

По-третє, використання ПМР має сенс лише у випадку масштабної сухопутної військової операції росії проти чорноморського півдня України. Можливість такої операції найближчим часом практично дорівнюється нулю.”

            Чи буде нова спроба наступу з білорусі?

          “Генштаб ЗСУ, українські та зарубіжні військові експерти майже  одностайно оцінюють нову спробу наступу з території білорусі в якості маловірогідної найближчим часом. В білорусі на тепер відсутнє відповідне військове угрупування, яке здатне здійснити такий наступ. Кількість російських військових, які водночас перебувають там, оцінюється в 10-12 тис. осіб. Боєздатні білоруські підрозділи налічують близько 5 тис. вояків. Найчастіше поширюється інформація про прибуття російських військ на територію рб. Насправді, вони не тільки прибувають, але й вибувають, інакше кажучи, відбувається ротація. На даний момент складові негативного впливу «білоруського фактору» є такими: можливість нанесення ракетних ударів; відволікання наших військових ресурсів на прикриття цього напряму; використання території Білорусі в якості тренувальної бази московитів.

          Перспективи створення ударного угрупування на території рб також розглядається переважно скептично. По-перше, кремль визначив пріоритетним завданням повну окупацію Донбасу. По-друге, навіть  в разі реалізації намірів росії додатково мобілізувати 500 тис. осіб, виникне проблеми з їхньою підготовкою та екіпіруванням. Не забуваймо також про природно-кліматичні обставини. Кордон України і білорусі – це переважно лісиста та болотиста місцевість, в якій ділянки придатні для проходу ворожої військової техніки ЗСУ перетворило на суцільну систему мінних полів.

          І нарешті, дещо кумедна обставина. Шановна британська газета «The Telegraph», опублікувала 15 січня 2023 р. статтю із промовистою назвою «Бобри рятують Україну від нападу». Автор публікації, з посиланням на українських військових, привертає увагу до того, що суттєве зростання популяції бобрів в прикордонних з білоруссю лісах, активне будівництво ними запруд зробили місцевість ще більш складною для проходження важкої військової техніки. ”

          Які наслідки можуть чекати на білорусь у разі прямого втручання?

“Для цивілізованого світу, для України білорусь вже однозначно є соучасницею злочинної війни росії. Саме це сприйняття визначає ставлення до неї, включно з вже наявними санкціями. Разом з тим, наслідки для білорусі у разі прямого залучення у війну скоріше за все будуть визначатися в залежності від бачення колективним Заходом його політики щодо кремля і стану режиму в Мінську. Немає сумнівів, що додаткові санкції будуть введені, міжнародна ізоляція посилена. Але виключення з міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ насамперед) буде ускладнена позицією росії, яка блокуватиме такого роду покарання союзника.”

Нагадаємо, що у Білорусі 16 січня розпочались спільні льотно-тактичні навчання з авіацією збройних сил білорусі та росії. У міністерстві оборони білорусі заявляють, що ціллю навчань буде підвищення оперативної сумісності під час спільного виконання навчально-бойових завдань. Очікується, що навчання триватимуть до 1 лютого. І хоч це не пов’язують з загрозою нападу та ракетними обстрілами, не слід нехтувати правилами поводження під час повітряної тривоги. Віримо у ЗСУ!

Автор Марко Литвиненко