Місцеві активісти провели певну агітаційну роботу серед населення, збирали кошти. Хто скільки міг стільки і здавав – хто 50 гривень, хто 300… Потім люди збирались, аби у приміщенні зробити косметичний ремонт. Нікого не чекали. Прибирання, обробка від плісняви, мінімальна побілка… Провели світло, інтернет, облаштували не тільки «зони очікування» з лавками та стільцями, а й місця для відпочинку дітей чи літніх людей. Хоча ліжками це назвати складно, але полежати є де.

Також облаштували місце, де можна випити воду, заварити каву чи чай. До речі, за зібрані кошти люди зробили запас питної води та цукру. Є навіть імпровізована вбиральня – за ковдрою.

«Перші тижні в укритті збиралось до сотні людей, хоча вмістити приміщення може й більше. Аби діти не нудьгували, вони малювали. Стіни укриття вже розписані патріотичними написами та малюнками. Тому можна вважати, що укриття перетворювалось на невеличний культурний центр мікрорайону під час тривог», – зазначає місцевий мешканець Ігор.

 

Згодом все менше людей спускалися в укриття, нехтували безпекою й не реагували на сигнал повітряної тривоги. Проте трагедія 14 липня змінила ставлення. Мешканці навіть збентежені тим, що до війни це приміщення передбачалось продавати на аукціоні, і хвилюються, що зовсім залишаться без укриття.

Фактично містяни пішли «буквою закону». У Кодексі Цивільного захисту визначено, що доглядати за будь-яким укриттям повинен власник. Якщо приміщення на балансі комунальної управлінської компанії, приватної структури чи ОСББ, то облаштування здійснюється, скажімо, коштом підприємства, яке потім «вкладає» витрати у свої послуги мешканцям. Як альтернатива, люди самі збирають гроші. Тобто у будь-якому разі ініціатива йде «знизу».

Чи можуть вже облаштоване під укриття приміщення продати нехай навіть не сьогодні, але згодом? Теоретично. Потрібні певні «запобіжні заходи».

За словами директора департаменту цивільного захисту Вінницької міськради Олега Парфілова, хвилювання зайві. Ще 9 лютого на рівні міста комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначила для укриттів подібні приміщення, які мали б облаштувати керівники управлінських компаній та голови правління ОСББ. Станом на сьогодні законодавчо вони не передбачені. Більш того, те, що вказується у Кодексі цивільного захисту – бомбосховища та найлегші укриття – побудувати дорого, як і відновити. Тому на рівні Вінниці вирішили спростити процедуру створення таких місць і додатково погодити утворення «укриттів» до законодавчого врегулювання цього питання.

«Чудово, якщо у такому приміщенні є вогнегасник, лопата, радіоприймач із запасним елементом живлення. Щоб люди не хвилювались, вони можуть звернутися з колективним листом до ім’я мера, в якому вказати прохання залишити облаштоване власноруч укриття у комунальній власності, додати кілька світлин, і їм ще подякують за виконану роботу. Звісно, ніхто не буде продавати приміщення», – пояснив О.Парфілов.

На його думку, така ініціатива вінничан має бути підтримана. До того ж люди краще знають, де зручніше облаштовувати укриття, хоча управлінські компанії та керівники ОСББ мають не лише допомагати, а бути в авангарді їх створення.

Довідка:

Пункт 8 статті 32 Кодексу Цивільного захисту

«Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб’єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів».