На Покрову 30 років тому п’ять студентів історичного факультету Вінницького педінституту здійснили кінний похід. Юрій Легун, Юрій Савчук, Ігор Лановий, Руслан Білецький та Олександр Панасюк 28 днів йшли з Вінниці до Запорізької Січі, щоб відсвяткувати 500-ліття українського козацтва.

Дорогою до Січі юнаки, вбрані у шаровари й вишиванки, зупинялися у різних містах і селах, аби влаштувати невеликі концерти і провести освітні лекції з історії України.

Хлопці вели щоденник походу, який ліг в основу видання “Щоденний запис кінного походу: 30 років по тому”. Книгу презентував Центр історії Вінниці.

Владислав Чабанюк, директор Державного історико-культурного заповідника “Трипільська культура”, розповів, що кінному походу студентів у 1990-му році передувала мандрівка школярів у 1989-му.

– У серпні 1989-го року я разом з учнями школи у Слідах Могилів-Подільського району та директором Петром Крижанівським пішли у перший похід Вінниччиною: з Могилів-Подільського йшли на Бушу, далі на Брацлав, поверталися до Черемошного, де могила Данила Нечая, заходили в інші місця, пов’язані, загалом, з козаччиною Вінницької області, – пригадує Владислав Чабанюк. – У тому році в поході також брав участь студент Руслан Білецький. І вже на наступний рік він разом з колегами запланували інший похід. Ми зі школою пішли того року на Хотин, а вінницькі студенти – на Запорізьку Січ. Хоч ми йшли різними шляхами, але дорога була одна – до відродження традицій і української історії.

Студентський козацький похід у експедиційний щоденник фіксував Юрій Легун, директор Державного архіву Вінницької області.

За його словами, у щоденник потрапила маленька частина того, що насправді відбувалося, але навіть через 30 років учасникам вдалось згадати яскраві фрагменти і створити спільну працю.

Юрій Легун поділився спогадами про виготовлення похідного прапора, який зробила його мати.

– У нас були певні дискусії, що саме повинно бути зображено на прапорі. Ми були твердо переконані, що має бути щось богунівське. Ми поєднали хрест і підкову на одному боці, а з іншого – вишили козака з мушкетом. Звичайно, було важливим питання про кольорову гаму. Слід усвідомлювати, що це 90-й рік, існує Радянський Союз і партійні органи. Синьо-жовтий прапор вважався прапором буржуазно-націоналістичних елементів, які десь там у Львові дозволяють собі час від часу його підіймати, а для всіх свідомих радянських українців – це, безумовно, ворожий прапор, – пояснює він ситуацію.- Відповідно, таке поєднання кольорів засуджувалось і переслідувалися владою. Але ми вирішили його зробити. Під час святкування нам дорікали патріоти зі Заходу тим, що ми не взяли справдешній український синьо-жовтий прапор, а використовуємо якусь аплікацію, натомість місцеві комуністи звинувачували нас у націоналізмі. Але, мабуть, це було обличчя тієї епохи і такий вибір був непоганим. Прапор пройшов з нами весь похід і був справжнім символом. Не дивно, що потім він продовжив жити своїм життям. Прапор був у Києві на Революції на граніті. На жаль, там його сліди й загубились.

Історії, пов’язані з синьо-жовтими стягами, найбільше запам’ятав й Ігор Лановий, заступник голови Іванівської ОТГ Калинівського району.

– Перший яскравий спогад, як багато людей зустрічали нас у Кальнику. Тоді ми вперше відчули, що робимо якусь потрібну справу. Другий – це море синьо-жовтих прапорів, які ми побачили у Капулівці. Ми зрозуміли, що твориться історія, і ми були частинкою цього процесу, – поділився він враженнями.

Український історик, фахівець з геральдики Юрій Савчук переконаний, що головною метою походу була Незалежність України, відродження народу та нації. Також під час походу він читав усім цікаві лекції.

– Я читав лекції про національну символіку, до яких була велика зацікавленість. Розповідь ілюстрували малюнками Юрія Легуна, – зазначив Юрій Савчук. – Реакції були позитивними, бо лекції завжди поєднувалися з концертом, де співав Руслан Білецький.

Прочитати книгу спогадів і дізнатися більше про авантюру вінницьких студентів можуть усі охочі. На сторінці Центру історії Вінниці у Facebook є електронне видання у безкоштовному доступі.