Подружжя Віктора та Віти Вєтряк евакуювалося з міста Курахове Донецької області у квітні, коли поблизу їхньої новенької оселі не вщухали обстріли. Взяли із собою лише найдорожче – своїх діточок. А їх у пари дев’ятеро – двійко біологічних та семеро прийомних. Подалі від війни з родиною виїхала й матір батька-вихователя. Ось так у дванадцятьох та ще й із маленьким улюбленцем – собачкою Нюшею – вирушили у далеку дорогу. Спочатку для проживання зупинились у Гавришівці, а згодом переїхали до Вінниці. Глава сімейства каже, що всюди їх зустрічали з відкритим серцем.

«Знаєте, думаю, що у другому місці нам би так не допомагали. Це не просто відчуття, я в цьому впевнений 100 відсотків, – ділиться враженнями Віктор Вєтряк.- Коли ми приїхали в Гавришівку, у нас були рюкзачки, речі, в які були одягнені, і ще трохи на перевдягання, але зовсім не було їжі . Того ж вечора продуктів принесли на два тижні напевно. Люди зносили все: починаючи від закруток і закінчуючи свіжим м’ясом. Так само було й у Вінниці. Буквально в перший тиждень до нас приїхали представники Спілки рибалок, які продовжують опікуватися нами до сьогодні. Допомагають не тільки з харчуванням, а й побутовою технікою».

Батько-вихователь вдячний Вінниці також за допомогу у відновленні та оформленні документів для їхньої сьомої прийомної дитини.

«Вова отримав поранення у березні, тоді його привезли до лікарні в Курахове. За місяць виходили, а коли хлопчику настав час повертатися додому, з’ясувалось, що нікуди – територію окупували. Його мама кілька років тому як померла, батько – невідомо де, тож місцева служба просто привела дитину до нас і попросила: «Візьміть, будь ласка». А з документів нічого-нічого, лише наказ про тимчасове влаштування до будинку сімейного типу, – так розпочалась ця історія та, на щастя, вона має гарне продовження, каже пан Віктор.- У Вінниці хлопчику допомогли відновити свідоцтво про народження та отримати статус дитини позбавленої батьківського піклування. Наразі Вовчик вже завершив 9 класів та вступив до професійного училища».

Чоловік може розповідати годинами про кожного з вихованців, ті ж поділилися одним зі своїх заповітних бажань – зібратися разом за великим обіднім столом. Останнім часом такої можливості не було, оскільки в гуртожитку мешкали у кімнатах по-четверо на різних поверхах. Щоб бажання дітей здійснилося, необхідно було подбати про новий дім.

«Нажаль, знайти таке житло у Вінниці дуже важко, тому ми звернулися по допомогу до обласної Служби у справах дітей, а для облаштування даного будинку практично до всієї вінницької громади. Я хочу сказати дуже велике спасибі нашим мешканцям, бо на таку віддачу, таке тепло, яке відчули наші батьки-вихователі, навіть ми не сподівалися. На даний час у сім’ї є все необхідне для того, щоб жити та виховувати дітей, а завдяки зусиллям департаменту соціальної політики міської ради батьки-вихователі отримали державні соціальні виплати на своїх вихованців у повному обсязі», – зазначила заступниця начальника Служби у справах дітей Вінницької міської ради Наталія Манзюк.

Цій родині ще й неабияк поталанило, адже вона справлятиме новосілля в приміщенні, яке зводилось у Сутисках спеціально для дитячого будинку сімейного типу за кошти державної субвенції.

«Воно величезне, там є дуже багато кімнат. На таку родину воно абсолютно підходить. Ще на сьогодні не все облаштовано так, як би ми хотіли, – доїжджають кухня, шафи, – але умови тут набагато кращі. Думаю до 1 вересня діти матимуть можливість піти до школи, стати на облік в лікарню, і далі абсолютно нормально жити. Сутиська сільська рада візьме їх під свою опіку», – розповіла начальниця Служби у справах дітей обласної військової адміністрації Тетяна Дорош.

Всього від початку великої війни до Вінницької міської територіальної громади переїхали 2 дитячих будинки сімейного типу та 5 прийомних сімей. Наразі фахівці Служби у справах дітей ВМР шукають дім іще для однієї родини, в якій також проживають 12 осіб.