Старший науковий співробітник з питань політики Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Густав Грессель поділився своїми міркуваннями про те, як може розвиватися війна в Україні цього року, пише Європейська рада з міжнародних відносин.

Експерт назвав, зокрема, три можливі сценарії.

Позитивний сценарій

У найбільш позитивному для України сценарії Дональд Трамп не може балотуватися в президенти, і Ніккі Гейлі стає номінанткою від республіканців. Вона швидко переходить до критики слабкості та нерішучості адміністрації, на що Джо Байден відповідає збільшенням допомоги Україні. Внутрішні настрої змінюються, і США починають надавати Києву щедрішу допомогу, зокрема, більш сучасні винищувачі F-16 C/D з відповідними боєприпасами та ракети ATACMS. Завдяки цьому Україна може відтіснити російські військово-повітряні сили далі від фронту, знижуючи їхню ефективність.

У той час як Україна стримує російські наступи і завдає значних втрат у живій силі і техніці, їй вдається одночасно покращувати свою підготовку в тилу. Вона підвищує згуртованість своїх підрозділів, формує бригади “нової сили” і випробовує нові прототипи засобів радіоелектронної боротьби та безпілотних літальних апаратів.

Проміжний сценарій

У проміжному сценарії адміністрація Байдена протягом 2024 року перебуває у безладній передвиборчій кампанії. Республіканці в Конгресі поводяться трансакційно, обмінюючи пакети допомоги Україні на поступки у внутрішніх  проєктах, таких як стіна вздовж південного кордону Сполучених Штатів. США продовжують надавати Україні, але мало.

Тим часом європейці продовжують постачати лише близько третини обіцяних боєприпасів і запчастин, що допомагає США утримувати Україну на плаву, але лише в оборонній позиції. 
Україні вдається тримати свої позиції на полі бою. На Донбасі їй доведеться поступитися деякими територіями під тиском росіян. Але вона збереже цілісність своїх оборонних ліній і формувань, які там воюють. Брак бронетехніки в Україні стане особливо відчутним у другій половині 2024 року, коли європейці закінчать постачання техніки часів “холодної війни”, яку вони тримали на складах. 

Щоб впоратися з нестачею техніки і браком підготовлених офіцерів, Україна розформовує деякі новостворені бригади, аби досягти кращого рівня укомплектування решти з’єднань. Вона також продовжує розробляти і експериментувати з новим обладнанням вітчизняного виробництва і вдосконалювати свою оборонну тактику і злагодженість підрозділів протягом року. Проте через необхідність жертвувати солдатами заради збереження дорогоцінного і незамінного обладнання до кінця 2024 року укомплектування особовим складом стане дедалі складнішим завданням. 

Україна залишається в обороні і переживе 2024 рік, а результат президентських виборів у США визначить перебіг війни 2025 року.

Негативний сценарій

У найбільш негативному для України сценарії кандидатом у президенти стає Трамп, а в американському дискурсі дедалі більше домінує антиукраїнська риторика. У Конгресі республіканці хочуть, щоб Байден за будь-яких обставин зазнав поразки, і відмовляються йти на торги, щоб зберегти постачання зброї Україні. Європейці все ще надсилають зброю, але їм бракує виробничих потужностей і резервних запасів, необхідних для того, щоб компенсувати втрати США. 

Українські війська відчувають дедалі більшу нестачу снарядів і ракет, необхідних їм для підтримки хоча б оборонних дій. Збройні сили РФ використовують цю ситуацію для посилення тиску на українські позиції. Цей тиск заважає Україні здійснювати належну ротацію своїх військовослужбовців на фронті, залишаючи її нездатною виводити бригади з бойового чергування для тренувань і відновлення. До кінця 2024 року більшість українських бригад будуть втомленими і виснаженими.

За відсутності американських постачань, Україні критично не вистачає ракет “земля-повітря” та “повітря-повітря” для своїх винищувальних сил. Росія користується цим. Безпілотники зондують місцеві системи протиповітряної оборони, а звичайні винищувачі приєднуються до атак крилатими ракетами. Ці бомбардування перешкоджають планам України відродити свою оборонну промисловість і замінити західні бойові системи на системи вітчизняного виробництва. 

Дедалі похмуріші перспективи спонукають багатьох українців до втечі. До кінця 2024 року 10 мільйонів українців втечуть до ЄС, і ця цифра продовжить зростати. Витрати європейців на прийом біженців значно перевищують витрати на військову допомогу Києву.
Війна в Україні багатьма на Заході вважається програною, хоча сама Україна продовжує боротися – всупереч обставинам.