Актори Вінницького театру готують п’єсу “ШВЛ”: чому прем’єра може зірватися
Вінницький обласний театр ім. М. Садовського можливо єдиний в Україні, який продовжує функціонувати у повному складі в умовах карантину. Здається, таке неможливо, оскільки кожна людина потребує коштів для нормального життя. Як розповіла керівниця літературно-драматургічної частини Світлани Фицайло, це реально, до таких умов їх загартували буремні 90-ті.
“В найскрутніші часи ніхто не пішов в іншу професію. Ще в 90-ті часи акторам довелося виживати, тоді й вони віднайшли для себе додаткове ремесло – хто вишиванням зайнявся, готуванням, а дехто ремонтуванням взуття. Попри це театр ніколи ніхто не покидав. Також наші актори їздять у Київ зніматися у фільмах, різних телепрограмах. Я от підробляла Снігуронькою. Знаю, що актори з інших театрів залишили це все та поїхали за кордон працювати”, – зізнається керівниця літературно-драматургічної частини Вінницького обласного театру ім. М. Садовського пані Світлана.
А от на думку головної режисерки Вінницького театру Таїси Славінської вся трупа збереглася до сьогодні не тільки через любов до професій, а й завдяки розумінню що таке велика та дружня родина.
Чим довше затягується карантин, тим більше актори, режисери, вокалісти переживають за майбутнє театру. Кожне таке обмеження їх глибоко ранить й завдає нищівного болю. Проте артисти переконують, що найбільше страждають не вони, а їх глядачі.
“Люди постійно телефонують та запитують коли вже відбудеться відкриття нового театрального сезону. До запровадження “помаранчевої” карантинної зони, вінничани за два тижні розкуповували квитки. Попит був настільки великим, що довелося в день ставити по 5 вистав. Вони йшли в театр, ніби тільки тут був кисень. Це було так приємно. А ще, за нашою театральною публікою заброньовані квитки з минулого року й от вони не можуть дочекатися, коли двері театру знову відкриються.
Пам’ятаю, як тоді сказала, що тиждень на буду відкривати ноутбук настільки він мені набрид та онлайн спілкування. Після цього знайомі з Чернівців телефонували та запитували чи зі мною все добре. Ми люди творчі, нам потрібно живе спілкування, натхнення”, – жартує Світлана Фицайло.
Працівники театру Садовського уже тиждень, як отримують трошки більше половини заробітної плати. Вони зізнаються, що у держави на них немає коштів, а самі заробляти не можуть, адже уряд встановив жорстокі обмеження. Зараз актори знаходяться у на межі виживання, тому планують у вівторок серйозно поговорити з керівництвом.
“Ми репетируємо наскільки нам дозволяють кошти. Кафе працюють, ресторани теж, а от ми для влади, як колька в боці. Таке враження, що зараз їм цікаві тупі шоу, а не високоінтелектуальне мистецтво. Це мені нагадує 90-ті роки. Ми поступово впевненими кроками повертаємося в ті буремні часи. Сподіваємося, що ми все ж дійдемо компромісу з керівництвом і зможемо запросити хоч кількох глядачів”, – жаліється головна режисерка Вінницького обласного театру імені М. Садовського Таїса Славінська.
Хоч усі прем’єри у Вінницькому театрі заплановані на осінь, режисер Григорій Сиротюк сподівається, що після закінчення нової хвилі коронавірусу він зможе представити усім унікальну п’єсу під назвою “ШВЛ”. Сценарій уже написано, а сама підготовка може зайняти більше як місяць.
“П’єса “ШВЛ” написана за мотивами Едварда Олбі “Шлюбна драма”. Ця прем’єра про сімейні стосунки та кризу середнього віку. Ми її повністю переробили під наше життя. Хотілося, що б це була життєва річ і кожна людина, яка приходила в зал, бачила себе у героях. У ній є елементи комедії”, – розповідає режисер та сценарист Вінницького театру Григорій Сиротюк.
Попри те, що у медицині “ШВЛ” розшифровується як штучна вентиляція легень, пан Григорій просить кожного глядача її інтерпретувати по-своєму. Це може бути штучна підтримка стосунків, штучне відтворення любові. “ШВЛ” – річ асоціативна та немає посилання до хвороби.
“Ми не хочемо, щоб це було щось конкретне. Ще можна так розшифрувати: коли людині не вистачає повітря чи чогось у житті, вона починає цього шукати. Якщо все встигнемо, за місць можемо презентувати. Все залежить від карантинних обставин. Прикро, що у всьому світі держава допомагає та підтримує діячів мистецтва та культури, а наша ні”, – каже сценарист Григорій Сиротюк.
Хто точно не залишить у біді працівників театру – вінницький глядач. У цьому переконує кожний артист обласного театру імені М. Садовського. Саме люди їх надихають та дають сили далі рухатись та з нетерпінням чекати нової зустрічі.
“Вінницький глядач любить більше комедію та музичну виставу. Хоча можна впевнено сказати, що він всеїдний, тобто має різноманітні смаки. Тож після закінчення карантину хочемо ще порадувати наших вінничан та гостей новою п’єсою Олега Миколайчука “Диригент янголів” про нашого генія Миколу Леонтовича”, – додала головна режисерка Вінницького обласного театру імені М. Садовського Таїса Славінська.